Рай Михайло

Щоденник окупації Михайла Рая. 5 вересня. Осінь

У Херсон прийшла осінь та депресія. При тому, що різко похолодало, у місті стало «спекотно». Мости через Дніпро закінчилися, а з ними й постачання. По російських військових щодня щось прилітає з неба і з-за рогу. На ППО вони сподіватися перестали і щоночі засинають із надією прокинутися. Вони все частіше з’являються трохи або відверто п’яними, провокують бійки та аварії на дорогах. Херсон, де було так тепло і душевно, по-домашньому, перетворився на холодне та непривітне місце.

Частина населення «перевернула календар», інша частина запаслася продуктами та водою і сидить поруч із підвалом в очікуванні ЗСУ. Люди продовжують виїжджати, а магазини зачинятися. Тим часом, у паралельному всесвіті, останній херсонський рот російського світу, Кирило Стремоусов, веде мовлення з Воронежа своїм телеглядачам, що все під контролем і від злісних нацистів місто захищають професійні військові РФ. Комунальні служби як ні в чому небувало, щось відкопують і закопують, підстригають газони, фарбують, тоді як поруч догоряє готельний комплекс «Загублений Світ», де його власник Володимир Сальдо, чий рот уже не говорить, притулив російських військових. Збіг чи подарунок долі, але російський світ весь цей час жив у світі загубленому. І нічого не змінилося.