Яблонська Тетяна

Тетяна Нилівна Яблонська (1917-2005) – видатна українська художниця, яскрава представниця цілої епохи “соцреалізму”.

Половина її життя пов’язана з Київським художнім інститутом, де вона здобувала освіту за спеціальністю “художник-живописець” з 1935 року по 1941 рік в майстерні професора Ф.Г. Кричевського. Потім вже через два роки після закінчення Великої вітчизняної Війни Т.Н. Яблонська починає викладати в Київському художньому інституті, отримавши в 1967 році звання професора, художниця продовжує працювати аж до 1973 року. Але, не дивлячись на свою викладацьку діяльність, Т.Н. Яблонська не перестає займатися її улюбленою справою і справжнім покликанням – живописом.

Після написання найвідомішої роботи художниці “Хліб”, участі в XXVI- II Міжнародній художній виставці в Венеції 1956 році і в 1958 році Всесвітній виставці в Брюсселі, в 1960 році Тетяна Яблонська отримує звання Народного художника УРСР.

Продовжуючи брати участь у численних виставках, Яблонська відходить від її звичного стилю і в 1970-х роках в своїх творах піднімає серйозні філософські теми, в її роботах з’являється асоціативний підтекст, метафоричність і духовність.

У 1975 році стає членом Академії Мистецтв СРСР, а в 1982 році отримує звання Народного Художника СРСР. У 2001 році Т.Н. Яблонська стає Героєм України – це остання велика нагорода для художниці.

Твори Тетяни Яблонської стали окрасою Державної Третьяковської галереї в Москві, Державного Російського музею в Санкт-Петербурзі, Музею Дракона в Тайвані, Київського музею російського мистецтва, Полтавського, Запорізького, Харківського художніх музеїв, Львівської картинної галереї та інших музеїв.

У представленому портреті дуже точно і майстерно написана особа, дивно приваблива своєю незвичністю. Портрет створений в світлій вохристо-сірій кольоровій гаммі. Працюючи над композицією, Т. Яблонська зрушує фігуру героїні праворуч, залишаючи простір зліва так, що фігура жінки знаходиться в умовному середовищі. Портрет несе в собі спокійну надійну тишу. Для художниці особливо важливо було передати це відчуття спокою і впевненості.

У пошуках психологічної характеристики персонажа картини Т. Яблонська приходить до того, що її героїня- жінка цільної простої душі. В її почуттях немає ні тіні сентиментальності, в роздумах про майбутнє – немає тривоги, вона сповнена впевненого, радісного очікування. Обернувшись у бік глядача, молода героїня картини Т. Яблонської дивиться нам прямо в очі. Від цього здається, що ніби не стало межі, що розділяє умовний простір картини, і простір справжній, в якому образ живе на полотні.

Написаний в світлих тонах образ молодої жінки, яка дивитиметься на глядача з 1955 року, залишається свідком зафіксованого часу з характерними його рисами.