Сорін Савелій
Савелій Абрамович (зраїлевич) Сорін (1878-1953) – один з небагатьох майстрів “російського зарубіжжя”, який домігся в еміграції визнання, слави і фінансового благополуччя.
Вишуканий портретист, що поєднує влучність малюнка з соковитістю колориту. У своїх портретах добивався точного, каліграфічного подібності, при цьому завжди знаходив таке композиційне рішення, яке дозволяло йому уявити модель в “найбільш вигідному світлі” – ці якості, безсумнівно, відповідали вимогам замовників. Славу одного з найбільш процвітаючих російських художників принесли йому численні ефектні жіночі портрети, в яких художник “знайшов спосіб висловити сучасність”.
Виходець із небагатої єврейської родини, ніде не навчався до 16 років. В 1896 році вступив до Одеської Художньої школи, де його педагогом був К. Костанді. У 1899 році закінчив училище з медаллю, яка давала право на вступ до Петербурзької Академії Мистецтв без іспитів. З 1899 року навчався в Академії Мистецтв у І.І. Творожнікова, В.Є. Савинського і І.Є. Рєпіна. Дуже рано С. Сорін визначився як живописець-портретист. Роботи студента Академії приносять йому популярність і готовність багатьох позувати молодому художнику. Він пише цікаві портрети Ф.І. Шаляпіна, М. Горького, А.А. Ахматової, артистки Т.П. Карсавіної, княгині Волконської та інших.
З успіхом закінчив навчання в Академії в 1908 році. Протягом 2 років художник підвищував кваліфікацію в Голландії, Італії. Франції. У 1911 році роботи художника експонувалися на Всесвітній виставці в Римі. У 1913, 1915 і 1917 роках взяв участь в виставках “Світу мистецтва” в Петербурзі (Петрограді), в 1917 – у виставці Нового товариства художників в Петрограді.
Після революції 1917 року деякий час художник жив в Ялті, в 1918 році був експонентом виставки “Мистецтво в Криму”. У 1919 переїхав до Тифліса, де зустрівся з С.Ю. Судейкиним, В.В. Каменським, М.М. Євреїновим. Взяв участь у виставці “Мале коло”.
У травні 1920 року С. Сорін емігрував на пароплаві в Марсель, оселився в Парижі. Його перші появи на початку 20-х років на виставках в Парижі і Лондоні мали блискучий успіх. Натхненні, бездоганні за майстерністю портрети досі нікому невідомого художника привернули загальну увагу. Велика стаття в лондонському журналі “Студіо” принесла художнику королівське замовлення (написати великий груповий портрет королівської сім’ї). У мистецьких колах говорили, що “лорди і леді стояли в черзі у його мольберта”.
У 1922-1923 С. Сорін виставляв свої роботи в Осінньому салоні, в 1926-1930 – в салоні Тюїльрі. Продовжував брати участь у виставках російського мистецтва, в тому числі в 1921 році в галереї “Денсі”, в 1927 – в останній виставці “Світу мистецтва” в галереї “Бернхейма”. У 1920-1930-х провів ряд персональних виставок в галереях Парижа і Лондона.
Художник довго жив в Нью-Йорку, де отримав заступництво мільйонера Кона, який познайомив з його роботами вищі кола американського суспільства. Персональні виставки С. Соріна пройшли в Бруклінському музеї, галереї “Вільденштайн” в Нью-Йорку, Вашингтоні, Піттсбурзі, Чикаго. У 1924 він сприяв організації в США та Канаді пересувної виставки російського мистецтва. У 1932 взяв участь у виставці сучасного російського мистецтва в Філадельфії. В Америці він здобув велику славу як модний портретист.
Твори Соріна Савелія Абрамовича знаходяться в колекціях найбільших музеїв світу, в тому числі в Люксембурзькому музеї в Парижі, Бруклінському музеї в Нью-Йорку, Державній Третьяковській галереї та інших, а також в приватних зібраннях.