Реріх Микола

Ладозьке озеро, Карелія 28,8х38 см, темпера, пастель, папір на дошці, 1918
Про роботу

Хвилеподібні і плавно згинаються форми пейзажу, серед яких нечутно дзюрчить кришталева вода, далекі округлості пагорбів – все це передає почуття свободи і натхненності. У цілих серіях робіт М. Реріха переважає будь-яка одна колірна гамма, в даному випадку панує синьо-фіолетова колірна символіка, що спонукає до зосередженості і роздумів.

Читати повністю про роботу Згорнути

Творчість Миколи Костянтиновича Реріха (1874-1947) – явище виняткове в історії російської і світової культури. Це людина великого творчого діапазону: художник, вчений, філософ, мандрівник, великий громадський діяч. Полотна майстра привабливі своєрідністю тем і сюжетів, їх поетичністю, глибоким символізмом.

М. Реріх народився в Петербурзі в дворянській сім’ї. У 1893 вступив до Петербурзького університету, займався на юридичному факультеті і одночасно в Академію мистецтв, де навчався в майстерні А.І. Куїнджі. В цей час він тісно спілкувався з відомими діячами культури того часу – В.В. Стасовим, І.Є. Рєпіним, М.А. Римським-Корсаковим, Д.В. Григоровичем, С.П. Дягілєвим.

Його дипломна картина “Гонець” була придбана П.М. Третьяковим. Колекціонера зацікавили ідеї молодого талановитого художника, його задуми по створенню великої серії картин, присвячених початковій історії Русі. У 1900 році М. Реріх поїхав в Париж, де відвідував студію відомого художника і педагога Ф. Кормона (1900 -1901).

М. Реріх, крім російської філософії, також вивчав філософію Сходу, праці видатних мислителів Індії – Рамакрішни і Вівекананди, творчість Рабіндраната Тагора. Знайомство з філософською думкою Сходу знайшло своє відображення в творчості майстра. Якщо в ранніх картинах художника визначальними сюжетами була давня язичницька Русь, барвисті образи народного епосу, то вже з середини 1905 року багато його картини і нарисів були присвячені Індії.

З 1906 по 1918 Микола Реріх є директором Школи Імператорського Товариства Заохочення Мистецтв, з 1909 – дійсним членом Петербурзької академії мистецтв, з 1910 по 1919 – головою об’єднання “Світ мистецтва”. З творчістю художника познайомилися Париж, Венеція, Берлін, Рим, Брюссель, Відень, Лондон. Картини М.К. Реріха придбали Римський національний музей, Лувр та інші європейські музеї.

У 1916 році М. Реріх опиняється в Фінляндії, важке захворювання легенів привело його на лікування в Сортавалу. Натхненний красою природи цього краю він створює десятки пейзажів про Фінляндію і Карелію.

У 1917 році М. Реріх входив до складу Комісії у справах мистецтв, створеної в березні 1917 під керівництвом О.М. Горького. У 1920 році художник виїхав до Америки, де його роботи користувалися особливо великим успіхом. Через три роки відкрився Музей Миколи Реріха в Нью-Йорку, що містить велику колекцію робіт майстра.

Продаж картин, гонорари за оформлення театральних постановок, публікації численних статей, доходи від діяльності американських громадських культурно-просвітницьких організацій забезпечили М.К. Реріха можливість зробити наукові експедиції по Центральній і Східній Азії (1924-1928, 1934-1935).

Індія привертала Реріха не тільки як художника, а й як вченого, який вивчає ряд проблем, пов’язаних зі світовими міграціями древніх народів і пошуком загального джерела слов’янської та індійської культур. У своїх філософсько-художніх нарисах майстер створив абсолютно нову концепцію культури, засновану на ідеях Живої Етики. Культура, на думку майстра, тісно пов’язана з проблемами космічної еволюції людства і є “найбільшою підвалиною” цього процесу. Інститут гімалайських досліджень Урусвати, організований Миколою Реріхом в 1929 стає його постійною резиденцією.

Микола Костянтинович вів просвітницьку діяльність по залученню світової громадськості до справи охорони пам’яток культури: так званий Пакт Реріха. Його підписання відбулося в 1935 році у Вашингтоні за особистої участі Президента США Франкліна Рузвельта. Спочатку документ був ратифікований 21 країною американського континенту, в подальшому до Пакту приєдналося ще 15 країн.

За міжнародну культурну діяльність і ініціативу Пакту в 1929 році Реріх був висунутий на Нобелівську премію миру. Ідеї ​​Пакту знайшли відображення і в мистецтві Миколи Реріха. Емблему “Прапора Миру” можна бачити на багатьох його полотнах тридцятих років.

Для Миколи Реріха гірський світ був невичерпним джерелом натхнення. Художні критики відзначили новий напрямок в його творчості і назвали М. Реріха “майстром гір”.

Думка про повернення на батьківщину не покидала М. Реріха ніколи. Відразу ж після закінчення Другої Світової війни художник запросив візу на в’їзд в Радянський Союз, але 13 грудня 1947 він іде з життя, так і не дізнавшись, що у візі йому відмовили.

Читати повністю про автора Згорнути

Роботи В КОЛЕКЦІЇ (2)

Роботи В КОЛЕКЦІЇ