Нестеров Михайло
Михайло Васильович Нестеров (1862-1942) – російський і радянський художник, живописець, учасник товариства пересувних виставок і Світу мистецтва. Академік живопису (1898). Заслужений діяч мистецтв Росії (1942). Лауреат Сталінської премії першого ступеня (1941).
У 1877 році за порадою Воскресенського вступив до Московського училища живопису, скульптури та архітектури, де навчався під керівництвом П.С. Сорокіна, І.М. Прянишникова і В.Г. Перова, який був його улюбленим викладачем і який зробив сильний вплив на ранню творчість художника. З 1879 року Нестеров почав брати участь в організованих в Училищі учнівських виставках. В училищі Нестеров пробув три роки. У 1881 році переїхав до Петербурга, де вступив до Академії мистецтв на курс П.П. Чистякова.
Петербурзька академія розчарувала молодого художника, який в 1882 повернувся в Москву з надією знову вступити в училище до Перова, проте улюблений викладач був тоді вже при смерті. Нестеров встиг написати портрет згасаючого наставника.
У 1882 році Нестеров знову вступив до Училища живопису, вчився у О.К. Саврасова. Літо 1883 року провів в Уфі, де познайомився з М.І. Мартиновською, своєю майбутньою дружиною. Повернувшись до Москви, вчився в класі В.Є. Маковського. З 1884 року писав жанрові картини на історичні теми. В цей час Нестеров виконував для заробітку також малюнки для журналів і книг (в тому числі для зібрання творів О.С. Пушкіна, для казок і билин) в “Видавництві О.Д. Ступина”.
У 1885 році за картину “Покликання М.Ф. Романова на царство” отримав звання вільного художника. До кінця 80-х років Нестеров став відомим як автор картин на історичні теми, що відображають його інтерес до минулого Російської держави, зокрема до допетровської епохи.
Влітку того ж року Нестеров всупереч волі батьків обвінчався з М.І. Мартиновською. Після весілля художник продовжував роботу над журнальними малюнками та ілюстраціями до видань творів Пушкіна, М.В. Гоголя і Ф.М. Достоєвського. У 1886 році за картину “До государя чолобитники” був удостоєний звання класного художника і Великої срібної медалі.
У травні 1886 року біля художника народилася дочка Ольга, при пологах його дружина померла. Образ коханої дружини простежувався в багатьох наступних роботах художника. У 1887 році він створив три варіанти “Царівни”, а потім картина “Христова наречена” – на всіх цих роботах відображені риси обличчя покійної.
Першою значною картиною, що свідчить про самобутність таланту художника, був “Пустельник”, написаний художником в 1888-1989. Виставлена на XVII Пересувній виставці, картина стала подією і поставила молодого Нестерова в ряд найвидатніших живописців того часу. “Настрій” – це слово незмінно повторювалося майже у всіх відгуках глядачів, критиків і художників. На картині зображений старець-монах, який пішов від мирської метушні і знайшов щастя в самотності і світлій тиші згасаючої осінньої природи.
Разюча глибока внутрішня гармонія пов’язує людину і природу в його картинах. Ще до відкриття виставки “Пустельник” був придбаний П.М. Третьяковим. На отримані за картину гроші в 1889 році Нестеров відправився в першу закордонну подорож – відвідав Австрію, Італію, Францію, Німеччину. Природа і мистецтво європейських країн виробили на юного художника сильне враження.
Жовтнева революція стала свого роду кордоном для художника, якому до цього часу виповнилося 55 років. Після початку Громадянської війни сім’я Нестерова була змушена виїхати на Кавказ. У 1918 році художник переїхав в Армавір, там захворів і протягом довгого часу не був у змозі працювати. В Москву повернувся тільки в 1920.
У післяреволюційний час Нестеров все частіше звертається у своїй творчості до портрету. Обличчя героїв усіх його картин написані з конкретних людей. Першим твором в новому жанрі, яким художник залишився по-справжньому задоволеним, був портрет його дружини Є.П. Нестерової, написаний в київській квартирі в 1905. За ним слідували інші портрети близьких і дорогих йому людей, переважно жінок, чимось нагадують героїнь його “роману в картинах”.
У 1941 році за портрет І.П. Павлова, створений в 1935 році, художнику була присуджена Сталінська премія, одна з перших премій у галузі мистецтва.
Нестеров помер від інсульту на 81-му році життя в Москві в Боткінській лікарні 18 жовтня 1942 року. До останнього дня життя він малював. У листопаді 2017 року Республіці Башкортостан заснована Державна премія імені Михайла Нестерова в сфері образотворчого мистецтва та мистецтвознавства.