Медвідь Любомир

Любомир Медвідь (нар. 1941) – український художник, культуролог, професор, академік Національної академії мистецтв України, лауреат Шевченківської премії (2014), першої премії “Відродження” у Львові (1991).

Любомир Медвідь народився у Варязі, Львівська область, Україна. Живе і працює у Львові. Один із провідних фахівців у галузі теорії та практики синтезу мистецтв.

Протягом 1970-1980-х років Любомир Медвідь створив портрети видатних особистостей вітчизняних та всесвітньо відомих діячів культури, серед яких портрети Лесі Українки (1971, 1972, 1981), Льва Толстого (1979), Миколи Гоголя (1982, 1985), Михайла Грушевського (1993), Івана Франка (1994).

Тема “Евакуації”, як однієї з трагічних сторінок історії України 20-го століття, була продовжена в наступних серіях – “Емігранти” та “Галицькі долі” (1982-1987).

Пізніше художник почав переосмислювати людські вчинки в планетарному масштабі в таких живописних серіях, як “Притчі” (“Блудний син”) (1991-1996), EcceHomo (1995-1997), “Terraincognita” (1993-1995), а також “Ціль – корона”, “Ціль – яблуко” (2022).

Художник мав персональні виставки у Львові (1972, 1987, 1990, 1996, 2011), Торонто (1990), Нью-Йорку (1992), Чикаго (1992), Битові та Варшаві (1999), Ханчжоу (2012), брав участь у групових виставках у Нью-Йорку, Х’юстоні, Кракові, спільно з відомими львівськими художниками Олегом Міньком та Зеновієм Флінтою виставляв свої роботи в Києві та Вільнюсі.