Маневич Абрам
У представленій роботі “Міська вулиця” Абрам Маневич звертається до свого улюбленого сюжету – міського пейзажу.
Художник за допомогою насичених, напружених червоно-вохристих кольорів створює образ міста зі своєю зимовою задумливо-мрійливою красою. Таким чином, пейзаж несе в собі іншу енергетику. З полотен навмисно зникають дерева, натовпу перехожих, а з ними і шум жвавих вулиць. І тільки самотня постать перехожого зупинилася біля вітрини кафе, спостерігаючи за тим, що відбувається в теплому і затишному приміщенні.
Маневич Абрам Аншелович (1881-1942) один з найбільш цікавих і значних живописців, які стояли біля витоків української культури XX століття. У ранній творчості був прихильником інтимного ліричного пейзажу, описував життя єврейських містечок в Росії.
Народився і виріс Абрам Маневич в місті Мстиславль. У 1903 році вступив до Київського художнього училища, займався у М.І. Мурашко. У 1905 поїхав до Мюнхена, продовжив освіту в Мюнхенській Академії мистецтв і школі А. Ашбе.
У 1907 році відбулася перша персональна виставка молодого А. Маневича в галереї Kunst-Verein в Мюнхені. Уже сформованим майстром в 1907 році він повернувся до Києва, де через два роки в Київському художньому музеї пройшла велика персональна виставка художника, показана пізніше в Одесі і Харкові.
У 1910-х, після перебування за кордоном манера художника зазнала змін. М’який, камерний характер пейзажів поступився місцем яскравій насиченій палітрі, широкому вільному мазку. Після еміграції, з середини 1920-х писав в основному види американської провінції. Працював також як жанрист і портретист.
1913 рік став для Абрама Маневича особливо вдалим. У Парижі в престижній галереї Дюран Рюель – першовідкривача майже всіх прославлених імпресіоністів, відбулася виставка його робіт. Розпещена паризька публіка, яка звикла бачити в цих залах полотна Моне, Ренуара, Піссарро, Сезанна, Гогена, захоплювалася пейзажами нікому невідомого київського живописця.
До художника приходить європейська слава. Йому пропонують влаштувати виставки в Лондоні і Нью-Йорку, проте А. Маневич повертається до Києва. Живопис стає жорсткішим. Маневич йде від пленеризму, переходячи до розробки підкреслено декоративної картинної площини.
Жовтнева революція 1917 року застала А. Маневича в Москві. В кінці року художник повернувся до Києва і зайняв пост професора пейзажного живопису щойно створеної Української академії мистецтв, засновниками якої виступили А. Мурашко, Ф. Кричевський, Г. Нарбут, М. Бурачек.
У 1919 році під час Трипільської трагедії загинув син художника. Вражений цією смертю і панувавшим навколо хаосом, А. Маневич з сім’єю – дружиною і двома дочками – поїхав за кордон. В Україну більше не повернувся. Через Мінськ, Варшаву, Лондон художник в 1922 році добирається до Нью-Йорка. Неподалік від А. Маневича знімав квартиру всесвітньо відомий кубофутурист Давид Бурлюк. Їх сім’ї були дуже дружні.
В середині 1920-х Абрам Маневич домігся визнання в Новому Світі, персональні виставки з успіхом пройшли у Філадельфії (1923), Нью-Йорку (1924, 1925, 1927, 1932), Чикаго (1926), Монреалі (1930), Бостоні (1934), Торонто (1938). У 1925 майстер експонував свої роботи на Міжнародній виставці живопису в Піттсбурзі. Одним із вірних шанувальників його таланту стає Альберт Ейнштейн.
Творчість А. Маневича представлено в багатьох приватних і музейних колекціях у всьому світі, в тому числі в Державній Третьяковській галереї в Москві, Державному Російському музеї, Державному Ермітажі в Санкт-Петербурзі, Київському музеї російського мистецтва.