Кац Мане
У представленому мальовничому полотні Мане-Катца “Юнак з парасолькою” енергійний мазок і стримана гамма палітри майстра передали стан глибокого роздуму молодої людини – хасида, думки якого ймовірно звернені до Бога.
Картина написана в експресивній манері. Тематика психологічного портрета посідала значне місце в творчості художника.
Мане Кац (Іммануель Лазаревич) (1894-1962) – російський, французький та ізраїльський художник. Живописець, графік.
Народився в місті Кременчук в багатодітній родині шамеса (керуючий справами) міської синагоги. Батьки, бажаючи, щоб син став рабином, в чотири роки віддали його вчитися в хедер. У ранньому віці у хлопчика виявилися здібності і любов до малювання. Уже в шістнадцять років він залишив Йешива (єврейське навчальний заклад) і вступив на тернистий шлях художника.
З 1911-1913 навчався в Київській художній школі. У 1913 молодий художник виїхав до Парижа, вступив до Національної школи образотворчих мистецтв до професора Ф. Кормона, де навчався близько року. Тут він здружився з X. Сутіним. У цей час сформувався художній стиль Мане Каца, в якому явно відчувався вплив робіт Рембранта, а також модерністських художніх течій фовізму і кубізму. Мане Кац був знайомий з П. Пікассо, А. Матиссом і ін. знаменитими художниками.
Повернувшись до Петрограда в 1916 році Мане Кац вже цілком сформованим художником брав участь у виставці Єврейського товариства заохочення мистецтв. Тут були також виставлені твори М. Шагала, Н. Альтмана та ін. В 1916-1917 навчався в Новій художній майстерні у М.В. Добужинського.
Жовтнева революція повернула художника в рідний Кременчук, де він викладав малювання. Мане Кац став помітною фігурою харківського авангарду. Входив до “Групи трьох”, “Лірен” і “Союз семи”, які об’єднали художників-послідовників французького кубізму та італійського футуризму. В цей час в його творчості намітився інтерес до національної теми і сюжетів з єврейського життя.
У 1919 відбулися персональні виставки художника в Харкові, Ростові-на-Дону, Тифлісі. Розуміючи, що жорстокі часи становлення нової влади не дозволять йому здійснити творчі задуми, Мане Кац в 1921 назавжди покинув Росію.
Влаштувавшись знову в Парижі, він увійшов в коло художників Монпарнаса. Роботи представників цієї мистецької групи відрізнялися емоційністю, експресивністю стилю. Експресіонізм Мане Каца спочатку розвивався під впливом творчості X. Сутіна. Однак він швидко знайшов власний шлях.
У своїй творчості художник намагався відобразити духовне життя єврейського народу, багатство його внутрішньої культури. Перша виставка Мане Каца в Парижі відбулася в травні 1923 року в галереї Персье. На Всесвітній Паризькій виставці 1937 за полотно “Біля Західної стіни” Мане Кац отримав золоту медаль.
З 1940 року і до закінчення війни Мане Кац жив в Нью-Йорку. Він багато працював над темою Голокосту. У 1945 художник повернувся в Париж. З 1946 він часто відвідував Палестину, потім Ізраїль.
У 1958 між майстром і муніципалітетом Хайфа було досягнуто згоди про будівництво для нього будинку і майстерні – в обмін на заповіт, в якому місту передавалися всі його твори і зібрана ним унікальна колекція старовинних предметів іудейського мистецтва. У цьому будинку він провів останній рік свого життя. 9 вересня 1962 Мане Каца не стало.