Хоменко Леся

Для роботи над цією серією Леся Хоменко запросила до співпраці своїх студентів, що закінчили курс сучасного мистецтва у Kyiv Academy of Media Arts, тьюторкою якого була сама художниця. Проте, колаборацією цю взаємодію назвати складно, оскільки авторка використовує для своїх картин фотографії, що було надіслано студентами у відповідь на її прохання, без безпосереднього залучення їх до співпраці. У процесі роботи Хоменко досліджує власну ідентичність та, відповідно, ідентичність молодих художників. Працюючи з їхніми зображеннями, художниця трансформує своє ставлення до учнів: замість аналізу їх як молодих художників-суб’єктів, які перебувають у тій самій системі координат, що і вона, Хоменко об’єктивізує їх, спираючись не на особисте ставлення, а лише на ті зображення, що вони надіслали їй для роботи.

Деконструкція у практиці Лесі Хоменко передбачає не лише роботу із візуальними образами, але й з усіма складовими картини – її матеріальними носіями. Так у своїй новій серії завдяки використанню синтетичного полотна, біфлексу та синтетичних акрилових фарб авторка досягає нової максимальної еластичності полотна. Це дозволяє художниці перетворити одне з найнеулюбленіших своїх занять – натягування полотна на підрамник – на головну смислотворчу частину роботи, адже саме натяжка полотна стає інструментом деформації зображених на картинах постатей. Крім того, сам підрамник, як правило, залишається невидимою, маргінальною частиною картини. Він часто підлягає заміні, або натяжка відбувається без участі автора. Проект «Леся Хоменко та її школа» звертає увагу глядача на рутинний, технічний, процес створення та оформлення картини, який перетворюється на самодостатній авторський жест, що остаточно визначає зображення.