Сантомазо Джузеппе

Джузеппе Сантомазо — італійський художник, одна з ключових постатей післявоєнної абстракції в Італії. Народився у Венеції в 1907 році. Його рання освіта була академічною, однак поступово він відійшов від фігуративного живопису, звернувшись до абстракції, сформованої європейським модернізмом, політикою і ліричним підходом до кольору та форми.

У 1932–1934 роках Сантомазо навчався в Академії образотворчих мистецтв у Венеції та почав активно виставлятися наприкінці 1930-х. У 1939 році він поїхав до Парижа, де відбулася його перша персональна виставка в Galerie Rive Gauche, що стало важливим етапом у знайомстві з французьким модернізмом. Після Другої світової війни він став одним із засновників антифашистського об’єднання Nuova Secessione Artistica Italiana — Fronte Nuovo delle Arti (Нова італійська художня група «Новий фронт мистецтв»).

Від кінця 1940-х років Сантомазо регулярно брав участь у Венеційській бієнале та здобув інституційне визнання, зокрема Першу премію за італійський живопис у 1954 році. Важливою подією стала поїздка до Нью-Йорку у 1957 році з нагоди його першої виставки у США в Grace Borgenicht Gallery, де знайомство з абстрактним експресіонізмом посилило його інтерес до нефігуративного живопису.

Упродовж усієї кар’єри його живопис балансував між чіткою побудовою композиції та роботою з кольором. У роботах часто відчутні ритми архітектури, спогади про пейзаж і тонкі колористичні взаємозв’язки без прямого зображення реальності. З 1957 по 1975 рік Сантомазо викладав у Венеційській академії мистецтв і до кінця життя активно виставлявся в Італії та за кордоном. Його роботи зберігаються в провідних музейних колекціях і залишаються важливим орієнтиром для післявоєнного італійського абстрактного живопису.