Гавріс Іван

Композиція зі скрипковим ключем 79,7х39,3 см, олія, дошка, 1921

Іван Тимофійович Гавріс (1890-1940) – відомий російський і білоруський художник, представник авангарду початку XX століття.

Закінчив педагогічний інститут. Брав участь у Першій світовій війні. У період з 1919 по 1922 займається у Вітебській народній художній школі (з 1920 – Вітебський художньо-практичний інститут), закінчив її зі званням “майстер образотворчих мистецтв по живопису і малюнку”. Під час навчання І. Гавріс став членом УНОВИС (Утвердители нового искусства), і був включений до складу творчого комітету організації.

Об’єднання УНОВИС було авангардним мистецьким об’єднанням, створеним К. Малевичем в Вітебську. Воно являло собою ранній приклад мистецького об’єднання нового типу, створеного на базі держустанови. Учасники УНОВИС влаштовували виставки-обговорення робіт викладачів та учнів, філософські дискути, активно брали участь в оформленні міста до революційних свят.

Втім, лояльність і навіть “революційність” УНОВИС була політичним фасадом їх супрематично-конструктивістської програми, повної незалежності естетичної течії, націленої на “створення чистого мальовничого образу” (як втілення “нової свідомості”), а не “утилітарних потреб”.

Під керівництвом К.С. Малевича І. Гавріс вивчав системи кубізму, футуризму, супрематизму. Художник вважав, що “мальовничі досягнення кубізму не пішли на вітер, а використовувалися здатними художниками і учнями в живописі середнього штибу – реалізмі, імпресіонізмі та неоімпресіонізмі. Безпредметність кинула промінь світла на графічну, декоративну, орнаментальну роботу”.

Прикладом безпредметних супрематичних пошуків художника можна назвати роботу “Композиція зі скрипковим ключем”. Саме в супрематичних композиціях художники-авангардисти початку XX століття бачили вищий щабель Мистецтва, сутність якого – безпредметність, осмислена як чисте відчуття і почуття, поза будь-яким підключенням розуму. На їхню думку, мистецтво, розлучившись зі світом образів і уявлень, асоціювалося з пустелею, наповненою “хвилями безпредметних відчуттів”, і спробувало в супрематичних знаках відобразити її.

У 1920 відкрилася філія УНОВИСа в Смоленську (під керівництвом польських художників, подружжя В. Стржемінского і Е. Кобро), а також філії в Москві, Пермі, Саратові та деяких інших містах.

У 1922 році, після від’їзду з Вітебська першого, а потім і другого ректорів Художньо-практичного інституту – Казимира Малевича і Віри Єрмолаєвої, Іван Гавріс приймає керівництво інститутом на себе.

Саме на частку Гавріса випаде найважча частина історії закриття УНОВИС. У другій половині 1920-х – і на початку 1930-х І. Гавріс став активним діячем білоруського відродження, який прагне на етнографічних засадах створити сучасне національне мистецтво. Ця сторона діяльності І. Гавріса стане для художника фатальною: в 1937 році він був репресований за звинуваченням у націоналістичній діяльності.

Художня спадщина майстра представлена в приватних і музейних зібраннях не тільки Росії, а й Європи, США та інших країнах.

Читати повністю про автора Згорнути

Роботи В КОЛЕКЦІЇ (1)

Роботи В КОЛЕКЦІЇ