Бенуа Олександр

Бенуа Олександр Миколайович (1870-1960) – російський художник і художній критик, художник, мистецтвознавець, театральний діяч.

Народився сім’ї архітектора Миколи Леонтійовича Бенуа, відомої своїми художніми талантами. Обстановка в будинку, середа, який оточував Олександра Миколайовича, сприяли його художньому розвитку. З дитинства полюбив він “старий Петербург”, передмістя столиці. Рано зародилася в ньому любов до сцени, він зберіг її протягом усього життя. Олександр Бенуа був обдарований виключної музикальністю, володів рідкісною зоровою пам’яттю. Роботи, створені ним в глибокій старості, “малюнки-спогади”, вказують на разючу стійкість і силу його життєвого сприйняття.

В 1885 – 1890 навчався в гімназії К.І. Травня і відвідував класи Академії мистецтв. У 1894 закінчив юридичний факультет Петербурзького університету.

1893 вперше представив акварельні роботи на виставці і зумів звернути на себе увагу. Він з особливою любов’ю вивчав побут і мистецтво XVIII століття у Франції і Росії і написав цілий ряд картин з цієї епохи. В кінці 1896 року разом з друзями Олександр Бенуа вперше приїхав до Парижа і полюбив це місто; тут він створив знамениті “Версальські серії”, що зображували красу парків і прогулянки “короля-сонця” (Людовика XIV).

Прекрасно розбираючись в подіях минулого, Бенуа вмів бачити очима людини XX століття. Приклад цього – картина “Парад за Павла I”, де показано тонке знання історії, костюмів, архітектури, побуту і разом з тим відчувається відтінок гумору, чи не сатири. “Яку б нісенітниця сучасні художні борзописці ні городили про мене, про моє “нутро”, мої симпатії вабили і тепер тягнуть мене до найпростіших і найвірнішим зображенням дійсності”, – говорив Бенуа.

У 1898 Бенуа організував гурток однодумців, які не прийняли тенденційність передвижників і мріявших про нове мистецтво. З 1898 вони стали видавати журнал “Світ мистецтва”, за назвою їх об’єднання, відоме витонченою декоративністю, стилізацією і поєднанням поетики символізму зі старим мистецтвом. Пропагуючи старих російських художників і західноєвропейський живопис, Бенуа в 1901 приступив до видання журналу “Мистецькі скарби Росії” і “Старі роки”.

У 1918 році Бенуа очолив картинну галерею Ермітажу, видавши її новий каталог. Продовжував роботу як книжковий і театральний художник і режисер, зокрема, працював над постановкою і оформленням вистав петроградського Великого драматичного театру. У 1925 році взяв участь у Міжнародній виставці сучасних декоративних і промислових мистецтв у Парижі.

В останні роки Бенуа працював над грунтовними мемуарами.