Целков Олег

Людська голова з виделкою 65х81 см, олія, полотно, 1990
Про роботу

О. Целков з ранніх років був захоплений творчими пошуками в дусі “Бубнового Валета”, але справжнє визнання та успіх йому принесли так звані самим художником “фізіономії”. Вони являють собою лисі голови або гладке обличчя-маску. Цей образ був створений художником в 1960 році. У ті роки художник показував свої картини на квартирних і напівофіційних виставках. Саме тоді остаточно сформувалася і його індивідуальна манера, близька сюрреалізму.

Читати повністю про роботу Згорнути
Дата народження: 1934

Олег Целков – російський, радянський художник. З 1977 року живе і працює в Парижі. Лауреат недержавної російської премії “Тріумф”. Народився в Москві в сім’ї службовців.

Навчався в Московській середній художній школі, потім в Мінському театральному інституті, звідки був виключений за “формалізм”. В 1955 вступив в  ленінградський Інститут живопису, скульптури та архітектури ім. І. Рєпіна, змушений був перервати свої заняття з тієї ж причини. У 1958 закінчив Ленінградський театральний інститут за фахом художник-технолог сцени, де був учнем легендарного театрального художника Миколи Акімова.

Як і багато інших представників російського неофіційного мистецтва, художник був змушений покинути країну. У 1977 він емігрував й оселилася в Парижі. Сам художник завдяки знаменитій розповіді Довлатова “Соло на Ундервуді” став напівміфічною фігурою російського андеграундного мистецтва.

“Небаченим досі плем’ям” називає своїх героїв О. Целков, що стали популярним символом радянського художнього андеграунду на Заході на початку 70-х. Особливу допомогу в просуванні робіт Целкова на світовий артринок йому надала галерея Нахамкіна (Нью-Йорк). Відтоді його картини потрапляють в приватні, публічні і музейні колекції різних країн світу, від Японії до США, проходять його персональні виставки в Російському музеї і Третьяковській галереї, а вартість творів художника зросла “паралельно зі збільшенням площі картин”.

Художник розповідає, що “написав як би портрет загальний, всіх разом в одній особі й до жаху знайомий”. Він не ставить завдання викрити “погане” або виявити “гарне”, як сам зізнається, “шукаю щось більш справжнє, підшкірне, що зближує нас всіх. Я не можу мати конкретних претензій до жодної людини, але я маю більш ніж конкретну претензію до маси людей, які один одного принижують, мучать, відправляють на той світ “. З цієї причини багато з його робіт мають досить жорсткий настрій.

Іноді обличчя-маски закомпоновано з агресивними об’єктами, такими як ніж, цвяхи, шпильки або в цьому випадку виделка. Цей чітко взятий в фокус образ, позбавлений будь-якої індивідуальності. Голова, виконана з особливою інтенсивністю колірної гами, випливає з темного фону, поглядаючи своїми щілинками-очками на глядачів.

Драматург Артур Міллер (Arthur Miller) одного разу сказав: “Целков об’єднав майже брутальні і люті кольори з абсолютно природною формою і способом. Його картини сповнені новаторства, часом вони зовсім сатиричні, як і трагічні”. Сам художник зізнається, що “з того часу, як створив цей збірний образ, все своє життя я думаю над загадкою особи та не знаходжу відповіді. Сорок років з для в день я вдивляюся в намальовані власною рукою фізіономії своїх персонажів, питаючи кожного ‘Ти хто?”. Сенс їх відповіді позбавлений чіткості, розповзаючись як дим… Ясно мені лише те, що у них за спиною тисяча років і попереду вічність…”.

Читати повністю про автора Згорнути

Роботи В КОЛЕКЦІЇ (2)

Роботи В КОЛЕКЦІЇ