Лентулов Аристарх

Церква 39,7х30,7 см, папір, акварель, 1916

Аристарх Васильович Лентулов (1882-1943) – видатний російський художник, один з основоположників російського авангарду.

Він народився в сім’ї сільського священика, навчався в духовному училищі та духовній семінарії, в Пензенському художньому училищі імені М.Д. Селіверстова у М.К. Грандковского, П.І. Коровіна, О.Ф. Афанасьєва (1898-1900, 1905), Київському художньому училищі (1900-1904) і студії Д.М. Кардовского в Петербурзі (1906-1910). У 1911-12 займався у кубістів А. Ле Фоконье і Ж. Метценже в Парижі.

Член-засновник товариства “Бубновий валет” і Товариства московських художників, член товариства “Московські живописці”.

Фольклорна, часом балаганна грубувата, виразність примітиву, звернення “бубнововалетівців” до народних витоків відрізняло їх від пошуків художників старшого покоління. Художники, що входили в об’єднання “Бубновий валет” на перших виставках прагнули збурити публіку, через скандал і провокацію змусити її по-новому оцінити світ навколо себе.

У 1916-1917 А. Лентулов разом з П. Кончаловським, І. Машковим, А. Купріним, В. Різдвяним і Р. Фальком перейшли в об’єднання “Світ мистецтва”. Майстер експонувався на першій виставці гуртка пензенських художників, на виставках “Вінок”, “Бубновий валет”, “Світ мистецтва” та інших, міжнародних виставках в Парижі, Венеції, Цюріху, Берні.

З 1910 плідно працював як сценограф, оформив безліч вистав. Значною була роль А. Лентулова і як педагога, він викладав у Вищих художньо-технічних майстернях (з 1920), в Московському державному художньому інституті (1937-1943).

У ранньому періоді творчості, художник був найбільш послідовним кубофутуристом. Особливу популярність здобули його образи старовинної церковної архітектури, втілення в феєрично-святкові видовища, – храми тут як би розсипаються або, навпаки, творяться з барвистої стихії. Представлена ​​робота “Церква” одна з “колейдоскопних” міських пейзажів.

Художник розробив самобутній тип футуристичного панно, трактуючи світ як вихор динамічних фарб і форм. Динамічність, викликана дробленням площин і майже хаотичними їх розворотами, контрасти кольору і зрушення форм протистоять образу міста. В роботах фантастичним нагромадженням присутні не тільки казково-яскраві, але і деструктивні форми, що вселяють ідею краху світу.

Бунтарський, революційний дух живопису А. Лентулова як провидець вловив поет Велимир Хлєбніков, який написав: “Дзвіниці з високими прорізами хилилися, як пребитий палицею і раптом зігнутий і схопившийся за живіт чоловік або зламаний в декількох місцях колос…Це крізь живопис пройшла буря; пізніше вона пройде крізь життя, бо багато зломиться дзвіниць”.

З початку 1920-х А. Лентулов переходить від величезних картин-панно до творів менш масштабних і більш натурних. Ставши головою Товариства московських художників (який об’єднав в 1928 більшість “бубнововалетівців”), він переходить до тонального живопису, злегка зберігає відтінки колишньої форсування кольору; створює пейзажі, портрети, натюрморти.

Сам художник колись сказав: “Коли я працюю, я в цей момент живу усіма почуттями поетики. Предмет, що слугує мені моделлю, перестає бути в цей час таким – будь то пейзаж, натюрморт, тіло натурниці та ін. Я люблю його, цей предмет, в кожному сантиметрі його істоти, я бачу достаток найтонших відтінків кольору, і вони в мені будять відчуття гармонії, мелодії. Все це – не марення чи патетичний настрій, а все це – безпосередньо живе, пов’язане з душею того чи іншого предмета, який я пишу”.

Читати повністю про автора Згорнути

Роботи В КОЛЕКЦІЇ (1)

Роботи В КОЛЕКЦІЇ