Козинцова Любов

Автопортрет в червоній сукні 73x50 см, полотно, олія, 20-30-ті
Про роботу

Автопортрет в червоній сукні був написаний для виставки в Амстердамі. Він є квінтесенцією художньої еволюції художниці, її знань міжнародних художніх процесів і значущих зустрічей 1920-х років.

Перед глядачем постає молода, пристрасна і впевнена в собі жінка. В даний період радянське мистецтво створювало ідеальний образ жінок, позбавлених будь-яких окремих етнічних або навіть гендерних рис, в даному ж портреті художниця романтично натякає на свій темпераментний характер і внутрішню силу. Написана сміливими і широкими мазками фігура в яскраво-червоній сукні на контрастному світло-блакитному тлі, з темним волоссям і великими чорними очима ніби свідомо відкидає типову жіночу чутливість, створюючи образ сильної жінки. Картина являє собою одну з найяскравіших і значних робіт Козинцевої, створених на піку її художнього таланту.

Читати повністю про роботу Згорнути
Дата народження: 1899

Любов Михайлівна Козинцева (13 грудня 1899 Київ – 6 червня 1970, Москва) – радянська живописиця і графік.

Освіта

Любов Козинцева виросла в Києві та вчилася живопису в майстерні ‘амазонки’ російського авангарду – Олександри Екстер. Там Козинцева відкрила для себе творчість О. Тишлера, Н. Шифріна та І. Рабиновича. В цей же період молода художниця отримала більш глибоке розуміння розвитку європейського сучасного мистецтва. Всі ці знання дозволили художниці сформувати свій унікальний стиль, який об’єднує елементи романтизму та експресіонізму.

Творчий шлях

У 1920-ті роки Козинцева, як і багато інших жінок-художниць, довгий час проводила в Західній Європі. Разом зі своїм чоловіком Іллею Еренбургом, знаменитим російським письменником, поетом, журналістом, що пропагував авангардне мистецтво, вона часто подорожувала, зустрічалася з відомими людьми й художниками, такими, наприклад, як Пабло Пікассо, що й визначили її творчий шлях.

У 1921 році молода Козинцева спільно з Куртом Швіттерсом взяла участь у виставці в берлінській галереї «Der Sturm»; її сусідами по експозиції стали О. Архипенко, О. Кокошка, Ф. Леже та інші.

У наступні роки вона багато виставлялася в Європі та Парижі. У лютому 1929 року серії «Бретань» і «Словаччина» виявилися гідні галереї Леопольда Зборівського, де пройшла виставка двох серій гуашей, виконаних протягом декількох років. Серед численних впливових критиків, які високо оцінили ці роботи. П’єр Мак Орлан, популярний письменник і близький друг Еренбурга, знайшов в роботах Козинцевої відображення «якогось початку, який легко замінити, але важко зрозуміти, те що є й у персонажів мініатюр XV століття, і в старовинних іконах» (Анна Чудецкая, “Любов, вона ж троянда”, Наше Наследие, N. 120, 2016, стр. 150).

Дійсно, роботи Козинцевої виділялася не тільки своїми мальовничими якостями, а й романтичним настроєм, увагою до традицій та особливостей громад. Виставка в Кюнстзал ван Лір (“Kunstzaal Van Lier”), що відкрилася в Амстердамі незадовго до Різдва 1929 року, можливо, повторювала експозицію в галереї Зборовського тільки з декількома варіаціями. В якості обов’язкової вимоги для проведення виставки в галереї, Козинцевій було запропоновано написати автопортрет.

У 1940 році, покинувши окупований Париж, художниця повернулася з чоловіком в СРСР та жила у Москві, де працювала редактором на кіностудії «Мосфільм».

Читати повністю про автора Згорнути