Пуригін Леонід
На картині “Зелений людина” зображений один з метафізичних об’єктів, містичний дух, за образом схожий з пилкою.
Кожна частина композиції майстра сприймається як жива частина всесвіту, що містить всі її властивості і якості. Художник так говорив про свою казково-містичний живопис:
“Я найбільше люблю, коли моє мистецтво визначають як “містичний реалізм”. Для мене це реальність, в якій я живу…У мене тисячі зображень зливаються в єдине. Коли я починаю писати , я проникаю всередину зображення…я там живу…я відчуваю все зсередини “з іншого боку”, потім повертаюся назад. Ось це і є містика”.
Леонід Анатолійович Пуригін (1951-1995) – радянський і американський художник, представник ар-брюту.
Народився у військовому містечку поблизу Наро-Фомінська (Московська область) в родині кадрового офіцера, який, вийшовши у відставку, створював моделі ляльок для фабрики іграшок.
У 1965 Л. Пуригін залишив школу і жив випадковими заробітками. З 1969 художник відвідував студію при Будинку культури. Кілька разів безуспішно намагався вступити до Московського Художнього училища.
Виступаючи як живописець, з початку 1970-х Л. Пуригін здобув популярність у вузькому середовищі “квартирного андеграунду”. У 1980-ті роки художник мав майстерню в Фурман провулку (який дав назву цілому напрямку російського “неофіційного” мистецтва), але практично не примикав до якихось угруповань, йдучи своїм шляхом.
Шлях Пуригіна став етапним виразом характерних рис “арт брюту” як особливого різновиду “наївного мистецтва”, що замінює його традиційно-ідилічні настрої шизоаналітичними “персональними міфологіями”. У центрі цих міфологій завжди – сам “Льоня Пуригін. Художник з Нари Геніальний” – саме так підписувався художник на своїх візитних картках.
Він, оточений особистими фантомами, серед яких домінує образ “Блакитної жінки” – ангела, що регулярно рятує автора з пекла; антиподом ж її є “Піпа Пуригінская”, фантастичний звір жіночої статі. Композиції художника завжди психоделічно-яскраві, сяючі на тлі космічної тьми. Вони з часом укрупнювалися, перетворюючись в численні “вівтарі-реліквії”.
У 1989 році художник емігрував до США, оселившись в Нью-Йорку, де закріпив свій успіх за підтримки галереї Едуарда Нахамкіна. У 1992 році в Москві Л. Пуригін організував виставку сучасного російського “наївного мистецтва” і спеціальну галерею, за допомогою якої прагнув підтримати стилістично близьких йому молодих художників.
Помер Л. Пуригін в Москві від інфаркту під час чергового приїзду на батьківщину.
Роботи художника знаходяться в зборах Державної Третьяковської галереї, Московського музею сучасного мистецтва, Музеї П. Людвіга в Кельні, в Музеї Генрі Наннена в Німеччині, Eduard Nakhamkin Fine Arts Gallery в США, а також в багатьох приватних колекціях по всьому світу.