Бурлюк Давид

Весна 46х56 см, олія, полотно

Давида Давидовича Бурлюка (1882-1967) часто називають “батьком російського футуризму”.

Художник народився на хуторі Семиротовщина Харківської губернії, нині Лебединський район Сумської області. Син керуючого маєтками, агронома і дворянки художниці-аматорки. У їхній родині було троє синів: Давид – старша дитина, Володимир, Микола і три дочки: Людмила, Маріанна і Надія. З раннього дитинства їм прищеплювалася любов до мистецтва.

Д. Бурлюк навчався в Казанській художній школі, пізніше в Одеському художньому училищі у К. Костанді, Г. Ладиженського і О. Попова, продовжив навчання в Королівській академії мистецтв у Мюнхені, де навчався у В. Фон Дица і в Школі А. Ашбе. Сам професор Антон Ашбе жартома не раз називав його “прекрасним диким степовим конем”, що дуже подобалася Д. Бурлюку, він неодноразово згадував це своє юнацьке прізвисько.

Пізніше художник жив в Парижі, де навчався в студії Фернанда Кормона (Fernand Cormon) і в Ecole des Beaux Arts (Школа Вищих (образотворчих) Мистецтв), в 1911-1914 в Московському училищі живопису, скульптури та архітектури у Л. Пастернака та А. Архипова, звідки незабаром був виключений за пропаганду футуризму разом з кращим другом поетом В. Маяковським.

У цей період навколо Давида Бурлюка почали об’єднуватися молоді поети і художники. Таким чином, молодий Бурлюк стає одним з лідерів літературно-художнього авангардистського руху. Завдяки організаторській та жвавій натурі Д. Бурлюка світ побачили перші футуристичні виставки, такі як “Стефанос”, “Ланка”, “Виставка сучасних течій в мистецтві” і багато інших, в яких Д. Бурлюк брав участь як організатор і художник.

Його роботи були представлені на таких відомих виставках, як “Салон” С.К. Маковського, на I і II “салонах” В.А. Іздебського, “Союзу молоді”, “Бубновий Валета”, “Миру мистецтва” і багатьох інших.

У 1910 Д. Бурлюк спільно з однодумцями створив перше об’єднання футуристів “Гілея”. Значущим на його творчому шляху була участь в 1911 в першій виставці об’єднання “Синій Вершник” – групи німецьких експресіоністів в Мюнхені. Роком пізніше художник разом з В. Маяковським, О. Кручених, В. Хлєбниковим випускають програмний маніфест “Ляпас суспільному смаку”, в якому висловлюють піклування до встановленої манери художньої і літературної мови. Сам художник говорив: “Футуризм – не школа, це нове світовідчуття”.

Доля Давиду Бурлюку подарувала багато подорожей в різні куточки земної кулі. Разом з В. Пальмовим художник здійснив подорож на Далекий Схід, тривалий час перебував у Сибірі, ​​де давав лекції, виставлявся, проводив поетичні вечори та влаштовував футуристичні перформанси. У Владивостоку навіть примудрився керувати місцевим кабаре. У 1920-1922 жив і працював в Японії, де зробив сильний вплив на сучасних йому місцевих художників. За словами мистецтвознавців: “батько російського футуризму змусив японських художників стрибнути в майбутнє”.

Будучи передової натурою і новатором, Давид Бурлюк зосереджувався на розробці нових стилів, пробував себе у кубізмі, футуризмі і в багатьох інших на той час ультрасучасних течіях. Він безперестанку говорив, що “художник повинен писати не тільки те, що він бачить, а все що він знає і все що він тільки може собі уявити”.

Як і в традиційних жанрових сценах, так і в авангардистських композиціях він прагнув до реальності ліній, кольору і фактури. Він приділяв їм велике значення. Часто художник в своїх авангардистських пошуках звертається до народного примітиву.

Читати повністю про автора Згорнути

Роботи В КОЛЕКЦІЇ (2)

Роботи В КОЛЕКЦІЇ