Архипенко Олександр
За словами Дональда Х. Каршана, серія “Торс у просторі” була “важливою новацією в історії скульптури”. Це було одне з найспокійніших та найвишуканіших досягнень Архипенка середини 1930-х років, створене, поки художник жив у Лос-Анджелесі. Архипенко розміщує абстрактну жіночу форму на парі колискових основ, піднімаючи скульптуру над поверхнею унизу. “Багатовікова тема reclining woman була висловлена скульпторами як невід’ємна частина основи, на якій лежала фігура. Архипенко, маючи торс у просторі,” звільнив “цей предмет від горизонтальних причалів, так би мовити, у криволінійній формі жіноча форма, яка, здається, плаває або не залежить від її основи”.
Олександр Порфирович Архипенко (1887-1964) великий авангардист XX століття.
Народився в Києві і прожив в рідному місті близько 20 років. Його батько був інженером-винахідником, професором Київського університету, дід – художником-іконописцем.
У 1902-1905 навчався в Київському художньому училищі разом з В. Бурлюком, А. Богомазов та А. Лентулова, але був виключений за участь у студентських страйках 1905. Продовжував освіту в приватних студіях у Москві. З 1908 року переїхав до Парижа, де недовго вчився в Школі мистецтв.
У 1909-1910 оселився в міжнародній колонії художників “La Ruche” ( “Вулик”). Тут творча стезя звела його з А. Модільяні. Вони разом вивчали в музеях давню скульптуру Єгипту, Ассирії, Центральної Америки, Африки. В 1910 він вперше виставив свої роботи в “Салоні незалежних”, спільно з О. Екстер, К. Малевичем, П. Пікассо, Ж. Браком, А. Дереном та ін. В цьому ж році скульптор відкрив майстерню на Монпарнас.
О. Архипенко визнаний родоначальником кубізму в скульптурі, заснованого на геометричному спрощення і динамічних контрастах форм.
Період відходу від прийомів кубізму дав початок новим розробкам скульптора. Вперше у світовій скульптурній практиці Архипенко, використовуючи простір “всередині” і “порожнечі”, виконав фігури з наскрізними отворами, як образотворчий елемент, який показує реальні форми. Скульптор згадував: “Я був ще дитиною, коли мої батьки купили дві вази для квітів. У мене ні з того ні з сього з’явилося бажання наблизити їх ближче одна до одної, і що ж я побачив, нематеріальну прозору третю вазу, утворену простором між двома справжніми. Так виникла моя теорія порожнього простору, який символізує неіснуючий предмет. Звичайно, тільки через багато років і після численних дослідів у всіх їх різновидах я по-справжньому усвідомив її і був у захваті. Опукле заміняв увігнутим, повне – порожнім, створював символи постатей і предметів, яких не було поруч”.
В Америці творчість скульптора користувалося незмінним інтересом: за сорок років відбулося понад 150 персональних виставок, викладав в своїх студіях у Вудстоку, Лос-Анджелесі, Чикаго, Нью-Баухаузе, У Вашингтонському університеті в Сіетлі, в Інституті малюнка в Чикаго, Університеті Канзас-Сіті. Протягом життя О. Архипенка відкрив свої школи по всьому світу: в Німеччині, Франції, США.
Працював скульптор плідно до останнього дня, смерть застала його на порозі власної майстерні – сталося це в 1964 в Нью-Йорку.
