Напс Євген (Ежен-Іоган) (1848-1886) – скульптор, живописець. Народився у небагатій родині прибалтійських німців.
Системної художньої освіти не отримав, але з дитинства захоплювався малюванням. У спогадах Я.І. Бутовича, він передбачав, що Напс або самоучка-любитель, або рано померлий учень Академії Мистецтв. В юності переїхав до Санкт-Петербурга, де в невеликій майстерні почав займатися реставрацією порцеляни, дрібної пластики та бронзової скульптури для антикварів і колекціонерів. Пізніше виконував на замовлення зменшені копії відомих творів російських скульпторів.
Достеменну версію біографії Напса встановити на сьогодні досить складно. Його ім’я можна зустріти в нотатках історика і мистецтвознавця О.М. Бенуа, але у нього Напс вже відзначається як реставратор картин. Згадки про художника можна знайти в адресних книгах «Весь Петербург» за 1890-1900-ті роки із зазначенням його місця проживання на Фонтанці.
Аналізуючи творчість Напса можна прийти до висновку, що на ранньому етапі він не раз користувався сюжетами Лансере («Сокольничий», «Скобелєв», «Трійка взимку»), але пізніше став відомий своїми оригінальними роботами. Існує також версія, що під псевдонімом “Напс” працював сам Лансере.
Виконував редукції (зменшені копії) і варіації творів російських скульпторів для столичних бронзоливарних фірм. У 1878 в ливарній майстерні Смирнова за зменшеною моделлю Напса був відлитий бюст О.В. Суворова авторства В.І. Демута-Малиновського (1814).
Відомі роботи Напса свідчать про його професійне володіння бронзоливарним мистецтвом. Роботи Напса відливалися на бронзовій фабриці Верфеля – конкурента майстерні Ф. Шопена, який уклав також кабальний договір з Лансере на тривалу перспективу (як виявилося потім – майже на все життя скульптора).
