Малявін Філіп
З глибоким проникненням у характер і саму суть образу, написана в суворій чорній хустці дівчина, яка зображена на картині “Селянка, що закриває свиткою рот”. Завдяки властивій багатьом портретам Ф. Малявіна простоті і неупередженості композиції, безпосередності в передачі видимого, образне рішення даного портрета інше, особливе і несподіване. Цей твір великого психологічного змісту і глибокого реалізму. Смак до краси колористичних звучань, розуміння значення кольору в живопису, від природи властиві Ф. Малявіну, були виявлені і в цій картині, безпосередньо в простому колірному рішенні. У цьому портреті все побудовано на експресії великих і складно розроблених площин. Одяг дівчини написаний відтінками жовтого, червоного, коричневого, зеленого та інших, покладених поверх темного підмальовка. Тільки справжній майстер-колорист міг побачити і передати таку багатющу гру відтінків. Художник володів дивовижною здатністю вникнути в характер натури, в глибину зображеного образу, знайти для кожного портретованого свою образотворчу форму.
Філіп Андрійович Малявін (1869-1940) привніс величезні цінності в область живописного мистецтва кінця XIX – початку XX ст., збагативши російський живопис колористичним багатством, величезним творчим напруженням творів, свіжістю і силою селянських образів, своєрідністю живописного і графічного стилю, що зробили його творчість унікальною в мистецтві своєї епохи.
Художник походив з бідної багатодітної селянської родини. Своє творче навчання почав в 1885 році в російському монастирі Св. Пантелеймона на Афоні, де навчався іконопису. Пізніше за сприяння скульптора В.О. Беклемишева в 1892 році вступив в петербурзьку Академію мистецтв, де навчався у П.П. Чистякова. З 1894 до 1899 навчався у Вищому художньому училищі живопису, скульптури і архітектури при Академії мистецтв – в майстерні І. Рєпіна.
У 1899 році художник намалював конкурсну (випускну) картину “Сміх”. Твір було відкинуто Радою Імператорської Академії мистецтв. Лише завдяки клопотанню І. Рєпіна та В. Мате Малявін отримав за портрети звання художника без права пенсіонерської поїздки. Однак невдача випускної роботи була тимчасовою, роком пізніше картина “Сміх” була удостоєна золотої медалі на Всесвітній виставці в Парижі, а в 1901 році придбана в колекцію Міжнародної галереї сучасного мистецтва у Венеції.
Малявін придбав європейську популярність і, натхненний успіхом, створив цілу серію картин, що зображують російських селянок.
Художник багато експонувався: на виставках Товариства пересувних художніх виставок, “Світу мистецтва”, Берлінського Сецессиона. А з 1903 року Ф. Малявін – член і постійний експонент Союзу російських художників.
У 1900 і 1906 художник здійснив подорожі до Парижа, в 1906 виставлявся в Осінньому салоні. У тому ж році він був удостоєний звання академіка.
Після революції 1917 року Ф. Малявін працював у Рязанському комісаріаті освіти, брав участь у створенні міської картинної галереї, студії живопису, охорони пам’ятників старовини, був одним з керівників Рязанських Державних вільних художніх майстерень.
Після 1922 художник залишив Росію і виїхав через Берлін до Франції. Багато працював в Парижі, Мальме, потім в Ніцці. У 1924 в паризькій галереї Шарпант’є з успіхом пройшла виставка художника.
В еміграції живописна манера Ф. Малявіна мало змінилася. Художник продовжував писати сильні емоційні образи російських селянок. Його роботам 1920-1930, як і більш ранніх творів 1890-1910, притаманні надзвичайна насиченість і декоративність кольору.
За роки майже не зазнала змін палітра Ф. Малявіна, завдяки якій його твори легко впізнавані. Разом з тим, художник неодноразово піддавався критиці за те, що в своїй пізньої творчості, по суті, повторював самого себе, тиражуючи “російські” мотиви для європейських глядачів та колекціонерів.
Під час Другої світової війни Ф. Малявін потрапив до Брюсселю в той момент, коли Бельгію захоплюють гітлерівці. Окупаційна влада затримала художника і звинуватила в шпигунстві, проте згодом його відпустили. Ф. Малявін пішки добрався до Ніцци, що неймовірно підірвало його життєві сили. Художник помер 23 грудня 1940 року в Ніцці.
Ф.А. Малявін залишив велику художню спадщину. Його творчість – одне з чільних явищ мистецтва кінця XIX – початку XX ст. Як і у кожного великого художника, у нього був свій світ образів, своя неповторна яскрава образотворча мова. У своєму живописі він створив широку за обсягом галерею народних селянських типів.
Твори художника зберігаються в російських та зарубіжних музейних і приватних зібраннях, в тому числі в Державній Третьяковській галереї, Державному музеї образотворчих мистецтв ім. О.С. Пушкіна в Москві, Державному Російському музеї і Науково-дослідному музеї Російської Академії мистецтв у Санкт-Петербурзі (в основному роботи 1890-х – початку 1920-х, доеміграціонного періоду). Значна частина спадщини знаходиться в зарубіжних приватних зібраннях, зокрема в колекції зятя Малявіна – паризького художника Л.М. Бенатова.