Маковський Володимир
Картина “Роздум” написана в легкій, розмашистій манері. Ця робота відноситься до пізнього періоду творчості художника. Майстер відходить від типової і хрестоматійної манери гладкого живопису передвижників. В. Маковський часто звертався до однофігурної композиції, вміло поміщаючи образи в побутову обстановку.
Художник майстерно виявляв типові риси людських характерів. В даному випадку ніжний і навіть зворушливий портрет дівчини, створює атмосферу роздумів над приємними моментами життя молодої особи. В. Маковський тонко передає мрійливу натуру дівчини.
Блакитні плями візерунка на кріслі плавно об’єднують темний фон зі світлою постаттю сидячої, тим самим оживляючи теплий колорит картини більш холодними відтінками. Особливу увагу художник приділяє висвітленню. Воно м’яко спадає по фігурі, надаючи загальний сентиментальний настрій образу.
Завдяки живій етюдній манері письма складається враження, що майстер виконав портрет в один сеанс, надавши полотну чистоту і свіжість сприйняття. Хоча насправді В. Маковський працював над образами ґрунтовно, що додає даному портрету ще більшої переконливості. Художник сам колись сказав: “Картина – не слово, вона дає одну хвилину, і в цю хвилину має бути все, а якщо ні – немає картини.”
Володимир Єгорович Маковський (1846-1920) був одним з кращих жанристів свого часу, він належав до великої плеяди російських художників кінця XIX – початку XX ст.
Виріс у відомій художній родині Маковських. Він був сином Є.І. Маковського, одного із засновників Московського училища живопису, скульптури та архітектури, братом художників Олександри, Костянтина, Миколи і батьком Олександра Маковських.
Перші художні навички Володимир Єгорович отримав в родині, потім в 1858 році вступив до Московського училища живопису, скульптури та архітектури, де був учнем В.А. Тропініна і С.К. Зарянко. Володимир Маковський відомий як активний член Товариства пересувних художніх виставок. Жанрові картини Маковського належать до числа найбільш типових, хрестоматійних зразків мистецтва “передвижників”.
Живописець В. Маковський відрізнявся тонкою спостережливістю і в своїх роботах передавав дух життя представників різних станів і соціальних верств населення. Він писав як високих сановників, так і завсідників трактирів і нічліжок.
Композиції Маковського часом надзвичайно добродушні, присвячені турботам і радощам “маленької людини”. Федір Достоєвський писав про його творчість: “… в цих маленьких картинках, на мою думку, є навіть любов до всього людства, не тільки до російського”.
Кращими в творчості Володимира Маковського можна сміливо назвати його невигадливі і правдиві побутові сценки.
Маковський любив влаштовувати музичні вечори в своїй академічній квартирі. На них збиралися професора Академії і люди з музичного світу – як професіонали, так і любителі. Відомо, що завсідники цих вечорів були П. Брюллов, Г. Мясоєдов, скульптор Л. Позен. У цій квартирі створювалися квартети, тріо, квінтети. Репертуар складався з творів Гайдна, Моцарта, Бетховена та Глінки.
Відомо, що персонаж скрипаля є центральною фігурою в картині “Музичний вечір”, написаної художником в 1906 році. Сам же В. Маковський музикою почав займатися в зрілому віці під керівництвом хороших вчителів і прекрасно грав на скрипці, більш того був володарем рідкісного інструменту Гварнері.
Цілий ряд творів художник присвятив “новим людям”. Будучи главою правління Товариства пересувних художніх виставок, і, перш за все, художником побутового жанру, В. Маковський був прекрасним портретистом. Кількість написаних ним портретів невелика, але вони займають значне місце в його творчості і свого часу отримали позитивні відгуки сучасників.
В. Маковський близький до завдань портретного жанру Перова, Крамського і Рєпіна, а саме – розкриття внутрішнього образу людини. Художник писав переважно портрети російської інтелігенції. Вони завжди скромні за колоритом і майстерно написані. В. Маковський найчастіше зображував близьких йому людей, яких добре знав і цінував. У портретному жанрі завжди відчувається тепле ставлення до людини, яку він зображував.
