Ганзен Олексій

Ганзен Олексій Вільгельмович (Васильович) (1876-1937) – російський живописець, автор ліричних пейзажів Криму та Європи. Він відомий як співак російського флоту і рідкісний знавець історії військового кораблебудування. Художник користувався величезним успіхом у публіки як мариніст і батальний живописець.

Один з трьох онуків І. К. Айвазовського, що стали художниками, О. В. Ганзен – син його другої дочки Марії Іванівни Айвазовської (в заміжжі Ганзен). Він навчався в 2-ій Одеської прогімназії, потім у Рішельєвській гімназії в Одесі. У 1900 році закінчив юридичний факультет Новоросійського (нині Одеського) університету з дипломом II ступеня. Бажаючи присвятити себе живопису, майбутній художник поїхав вчитися до Мюнхена до Ежі Брехта. О. Ганзен закінчив Академію витончених мистецтв в Берліні та Дрездені, де займався по класу марини і пейзажу у професорів Карла Зальцмана і Поля Мейергейма.

Художник брав участь у Великій Берлінській виставці (1903), в виставках Товариства південноросійських художників в Одесі і Весняних виставках в залах Академії Мистецтв (1898-1904).

Після поїздки в Італію, він поїхав до Парижа, де продовжив займатися живописом у Ентоні Робер-Флері і Жюля Лефевра, “під впливом яких створив свій стиль мариніста, що відрізняється своєю індивідуальністю”. Ганзен був членом багатьох закордонних художніх товариств, в тому числі і Російського товариства художників в Парижі.

Справжнє визнання художника зарубіжжям прийшло в 1908 році, коли Французька Республіка придбала його картину “Після бурі” (“Штиль після бурі”), яка згодом була подарована Францією Мадриду. В кінці 1909 О. Ганзен почав поїздку в Крим і на Кавказ. Весною 1910 відкрив виставку своїх робіт в галереях “Internazional art Gallery” в Парижі.

З 1910 О. Ганзена захопила ідея створення першого на півдні Росії художнього музею в Одесі за зразком і подобою галереї створеної дідом І. К. Айвазовським. У зібраної ним колекції крім робіт І. Айвазовського, М. Врубеля, М. Реріха, І. Бродського та інших російських художників були і офорти Рембрандта.

З 1914 О. Ганзен живе то в Петербурзі, то в маєтку Роман-Елі поблизу Старого Криму, подарованому І. К. Айвазовським своїй другій дочці Марії. У роки першої світової війни художник писав батальні сцени, які репродуціювалися в журналах “Огонек”, “Нива”, “Сонце Росії”, “Літопис війни” і ін.

У 1914-1915 Військове Відомство стало його основним замовником. У 1915 височайшим наказом по флоту і Морському Відомству про чини цивільних Олексій Васильович Ганзен був переведений на службу в Морське Відомство, з призначенням бути у морському Міністерстві. У січні 1920 року Олексій Васильович Ганзен з дружиною Олімпіадою Володимирівною покинув Росію і через Константинополь, Салоніки, Легковац прибув до Королівства Югославія. У листопаді 1920 року в Загребі пройшла перша виставка його робіт.

У 20-х роках А. Ганзен виставлявся в Празі, Римі, Бухаресті, Ріо-де-Жанейро і двічі в Буенос-Айресі. У липні 1929 року в Парижі в галереї Жоржа Пті пройшла друга персональна виставка картин О. Ганзена, що отримала численні захоплені відгуки. За своє життя О. Ганзен написав більше 3000 великих полотен, інші роботи не піддаються обліку. Серед них витончені милі мініатюри, тонкі акварелі і сепії. Твори цього художника знала і любила вся країна.

За спогадами сучасників, Олексій Васильович Ганзен був високоосвіченим європейцем, що працював щиро і з колосальною віддачею, наполегливо працював над своїми картинами від молодих років і до смерті.