Рєпін Iлля

Рєпін Ілля Юхимович (1844-1930) – російський живописець, педагог, професор, член Імператорської Академії мистецтв.

Народився в Чугуєві (нині Харківська область) в сім’ї військового поселенця.

Перші навички в живопису отримав в школі військових топографів. У 1863 навчався в художній школі Товариства заохочення мистецтв у Петербурзі, в 1864-1871 – в Академії мистецтв.

У 1873-1876 роках на кошти Академії він продовжував відточувати свій талант в Італії і у Франції.

В кінці 70-х – 80-х XIX ст. живописець досягає вершини майстерності. Повернувшись до Росії, він спочатку оселився в рідному Чугуєві, потім у Москві, а в 1882 переїхав до Петербурга.

У 1878 Рєпін увійшов до групи передвижників. Основна тема його творчості в ці роки пов’язана з життям російського села. Пізніше він звертається до теми революційної боротьби. Тоді ж Рєпін проявляє себе як блискучий портретист: ним написані портрети В.В. Стасова (1873), М.П. Мусоргського, М.І. Пирогова (обидва 1881), Л.М. Толстого (1887).

У 90-х Рєпін тимчасово порвав з передвижниками, але до кінця XIX ст. повернувся на колишні позиції.

У 1893 він був обраний дійсним членом Академії мистецтв, в 1894-1907 викладав там, а в 1898-1899 обіймав посаду ректора. Серед його учнів – відомі художники І.Е. Грабар та Б.М. Кустодієв.

З 1899 Ілля Юхимович жив у своєму маєтку “Пенати” у Куоккалі, внаслідок чого в 1917 опинився за кордоном – у Фінляндії. Незважаючи на запрошення повернутися на батьківщину, Рєпін, що не схвалював політики радянської влади, так і не повернувся в СРСР, передавши при цьому свої картини в дар Росії (більшість з них зберігаються в Третьяковській галереї).