Світославський Сергій

Пейзаж з млином 86х69 см, олія, полотно

З ім’ям Сергія Івановича Світославського (1857-1931) пов’язаний розквіт національного пейзажного живопису другої половини XIX століття.

Час змінював особливості мальовничих прийомів майстра, але не торкався головного – С. Світославський до кінця залишався вірним своїм, колись обраним естетичним ідеалам, які стверджували красу повсякденного, буденного; вірний своєму, сформованому ще в молоді роки, творчому методі – реалізмі.

С. Світославський народився в Києві і походив із дворянської родини, був сином надвірного радника. Рано покинувши рідне місто, поїхав до Росії. Дитинство його пройшло в Пскові, Петербурзі, Тверській губернії і Москві.

Вступив до Московського училища живопису, скульптури та архітектури, де навчався у О.К Саврасова, В.Г. Перова, Е.С. Сорокіна, І.М. Прянишникова, В.Д. Полєнова (1875-1883). Далі продовжив освіту в Імператорській академії мистецтв (1882), і в тому ж році за пейзажні етюди був нагороджений малою срібною і малою заохочувальною медалями. У 1883 році повернувся в училище і отримав звання вчителя малювання, не закінчивши курсу.

С. Світославський по кілька років жив у Москві (1870- 1883, 1890-1894), Привозив на пересувні виставки нові картини, спілкувався з товаришами, художниками передвижниками, діячами культури – П. Третьяковим, І. Левітаном, К. Коровіним, В. Полєновим, І. Шишкіним, О. Васнєцовим, О. Кисельовим, К. Совіцким. Звичайно ж, художник натхненно писав це місто.

У Московському училищі живопису скульптури та архітектури одним з його викладачів був великий російський художник О. Саврасов. Він був чудовим, вдумливим, душевним педагогом. Не випадково, поряд зі С. Світославським під його керівництвом зросли такі художники, як брати Коровіни, Ісаак Левітан, О. Степанов та інші. Секретом впливу вчителя на молодь була не стільки методика викладання, скільки здатність надихати учнів, які, охоплені захопленим поклонінням природі, згуртувавшись в тісне коло, працювали, не покладаючи рук – і в майстерні, і вдома, і на природі.

З першими теплими, сонячними, весняними днями вся майстерня поспішала з міста і серед танучих снігів милувалася красою природи, що пробуджується. Така прищеплена з юнацьких років любов до краси рідної природи, до її мальовничого оспівування дозволила художнику стати одним з провідних пейзажистів свого часу.

За весь свій творчий шлях С. Світославський багато подорожував по Україні: Київській, Чернігівській, Полтавській, Катеринославській, Харківській, Херсонській, Таврійській губернії, узбережжю Чорного моря. Звідти він привозив величезну кількість етюдів і завершених картин.

У 1880-1890 він подорожував по півдню Росії, Кавказу, Криму.

У 1884 році С. Світославський переселився до Києва. Тут, на Куренівці, живописній околиці Києва, його батьки мали невелику садибу.

До 1900 року жоден з показів передвижників не обходився без робіт художника. Про його картинах не раз захоплено писали столичні газети, підкреслюючи не тільки їх майстерність і красу, а й те, що відрізняються вони сміливим і незвичайним рішенням. Він любив свою Україну, її природу, з якою відчував своє повне єднання. Він відчував рідні простори, бачив красу в його неспішних світанках і сонячних заходах, в цвітінні його садів, в перебігу тихих річок, любив писати Дніпро, дніпровські мілини, розливи, повені, вмів передавати неповторність його вільного степу.

У будь-який час року художник міг забратися на якесь не дуже зручне, непристосоване місце, звідки відкривався чудовий вид, влаштуватися там під своїм обов’язковою парасолькою і годинами писати. Саме такою картиною є полотно “Пейзаж з млином”. Найтонша розробка відтінків кольорів надає картині особливу витонченість, незважаючи на, здавалося б, простоту сюжету.

У 1900 році за картину “Дворик” він був нагороджений бронзовою медаллю Всесвітньої виставки в Парижі. В кінці 1890-х, в 1900 і в 1910-1911 роках здійснив подорожі до Середньої Азії, після чого створив велику серію картин, присвячених природі, життя і побуту народів Сходу. У 1906 художник публікував сатиричні малюнки у відомому київському журналі “Шершень”. У 1905-1907 С. Світославський організував художню майстерню для занять з учнями Київського художнього училища, виключеними за участь в студентських виступах.

Шлях мальовничих пошуків Світославського складався в оволодіння законами пленерного живопису, що відкриває широкі можливості в передачі світлоповітряних ефектів і яскравого різноманіття фарб сонячних ландшафтів.

В роки бурхливих революційних подій і радянської дійсності про С. Світославського забули. Нова влада створювала нове мистецтво. Боляче читати рядки з листа, написаного художником в газету “Правда”: “Тут мене не шанують, навіть права голосу позбавили, не знаю сам за що, а те, що зробив для міста, для засланих політичних, то все це забуто”.

Художник лудив відра, робив каструлі, вимінювати їх на хліб, садив на маленькій грядці картоплю. Так і жив цей гордий “великий майстер пензля, який має свої величезні, незаперечні заслуги перед мистецтвом”. (“Вечірній Київ”, 1930).

У Національному художньому музеї України зберігається понад ста картин і етюдів. Безліч полотен художника зберігається в Харківському, Сумському, Одеському, Миколаївському, Херсонському, Алупкінському і інших музеях України, в музейних зібраннях Росії, в тому числі в Державній Третьяковській галереї та інших.

Читати повністю про автора Згорнути

Роботи В КОЛЕКЦІЇ

Роботи В КОЛЕКЦІЇ