Крижицький Костянтин

Пейзаж з хатою 17х23,5 см, олія, дошка, 1911

Костянтин Якович Крижицький (1858-1911) – російський пейзажист.

Рано помітивши художні здібності Крижицького вже в 1875-1876 роках його віддали вчитися в Київську школу малювання, де його вчителем був Н.І. Мурашко. Пізніше, наперекір батькові, без найменших засобів до існування К. Крижицький поїхав до петербурзької Академії мистецтв, де навчався в 1877-1884 в пейзажному класі у М.К. Клодта.

У 1884 році за програму “Вид в Київській губернії” К. Крижицький отримав звання класного художника 1-го ступеня, а в 1889 році за картину “Лісові далі” удостоєний звання академіка.

Митець жив і працював в Санкт-Петербурзі, викладав малювання в Миколаївському сирітському інституті. Він багато їздив по Росії та країнах Балтії, був у Німеччині та Франції в 1890. Експонент виставок Товариства передвижників в 1890. К. Крижицький дружив з І.І. Шишкіним, і А.І. Куїнджі. Він чуйно реагував на досягнення інших сучасних йому художників, які, втім, не обминали і його творчість своєю увагою.

Майстер писав багато етюдів, все більше і більше він став використовувати ефекти освітлення. Художник міг швидко, ледве торкаючись полотна, написати захід сонця і в той же час в лісових етюдах прорисовував кожну травинку. К. Крижицький прагнув “опоетизувати” сонячне освітлення, іноді трошки “заглушити” яскравість сонця, щоб накрити весь ландшафт “затишним рожевим покривалом”.

Намагаючись знайти свою “нішу” в різноманітному російському пейзажі, К. Крижицький шукав незвичайні ландшафти і теми. Так у нього стали з’являтися види моря, далеких гір і островів Норвегії, нічні пейзажі.

На початку XX століття переваги у публіки стали змінюватися: одні залишалися вірні своїм кумирам типу М. Дубовського, а інші стали поступово віддалятися від реалізму в бік “Світу мистецтва” та інших художніх об’єднань. Таке нерозуміння публіки боляче відгукувалося в душі художника. З кінця першого десятиліття XX століття, К. Крижицький, бажаючи знайти щось своє, зайнявся організаторською діяльністю. Завдяки його ініціативі було організоване Товариство ім. А. Куїнджі. Він сам написав і статут, і програму товариства. Після того, як А. Куїнджі відмовився бути головою, їм одноголосно обрали К. Крижицького.

Художник шукав тему для своєї кращої картини, але позначалася невпевненість в своїх силах, невіра в те, що його нарешті оцінять. Може тому він не нехтував фотографіями, які поширювалися серед художників, намагаючись в них знайти цей горезвісний, картинно-виразний образ природи, подивитися на природу очима фотографа, точно розділити з ним відповідальність за вибір теми.

Як би там не було, але у випадку з картиною “Повіяло весною” у К. Крижицького зовсім здали нерви, коли в пресі покотилася хвиля статей, в яких жорстоко звинувачували його не у використанні фотографії, а в плагіаті тільки тому, що по цій же фотографії написав декілька картин художник Я. Бровар. Неувага публіки, образи від Академії мистецтв привели до того, що К. Крижицький втратив і віру в себе і свою публіку, а історія з картиною “Повіяло весною” надломила його остаточно. У пориві відчаю майстер наклав на себе руки. Це була дуель художника з суспільством, в якій всі шанси були на боці останнього.

Художня спадщина майстра налічує понад 400 картин і близько 2000 етюдів, що зберігаються в численних приватних і музейних зібраннях Росії і зарубіжжя.

Читати повністю про автора Згорнути