Васильківський Сергій

Васильківський Сергій Іванович -український і російський живописець, майстер пейзажу. Народився в 1854 році в Малоросії, в місті Ізюм Харківської губернії Російської Імперії.

Освіта

Перші навички в образотворчому мистецтві Васильківський одержав у Харківській гімназії, його наставником був колишній кріпак Дмитро Безперчий – товариш по навчанню Тараса Шевченка в майстерні Карла Брюллова.

З 1876 по 1885 рік Васильківський навчався в Петербурзькій Імператорської Академії Мистецтв, в пейзажному класі у Михайла Клодта і Володимира Орловського. Академію художник закінчив в 1885 році із золотою медаллю. Після закінчення навчання Васильківський отримав право на подорожі за кордон. Деякий час проживав у Франції, потім подорожував по Англії, Німеччині, Італії, Іспанії та Африці.

Творчий шлях

Високо цінуючи творчу незалежність, Васильківський не пов’язував себе членством в будь-яких об’єднаннях і представляв свої роботи на виставки різних товариств Петербурга, Харкова та Києва.

«Загальна історія мистецтв» характеризує Васильківського як представника української національної школи живопису, який продовжував традиції передвижників.

У 1900 році організував в Харкові першу персональну виставку з 120 творів.

Разом з Самокишем видав великий альбом малюнків, з анотаціями Яворницького – “Української старовини” (1910). А в 1912 році в Лейпцигу виходить інша робота – “Мотиви українського орнаменту”, до якого Вальківським були написані акварелі з найцікавішими зразками вишивок XVIII – початку XIX століть.

Перед смертю він заповів Музею археології та етнографії Слобідської України понад 1340 своїх творів і значну грошову суму для створення в Харкові великого національного художнього музею.

Художник Сергій Васильківський залишив майже 3000 робіт, в останні дні життя півтори тисячі з них він передав Харківському художньому музею. На жаль, велика частина з них загинула під час Великої Вітчизняної війни, і сьогодні в музеях і приватних збірках знаходиться близько 500 його творів.