Герасимов Олександр

Пейзаж 24х33 см, полотно, олія
Дата народження: 1881

Олександр Михайлович Герасимов (1881-1963) – російський і радянський живописець, архітектор і теоретик мистецтва, педагог, професор. Доктор мистецтвознавства (1951). Перший президент Академії мистецтв СРСР в 1947-1957 роках.

Академік Академії мистецтв СРСР (1947). Народний художник СРСР (1943). Лауреат чотирьох Сталінських премій (1941, 1943, 1946, 1949). Член ВКП (б) з 1950 року.

З 1903 по 1915 навчався в Московському училищі живопису, скульптури й зодчества на мальовничому й архітектурному відділенні, займався в А.Е. Архипова, Н.А. Касаткіна, В.А. Сєрова, К.А. Коровіна. У дореволюційний період працював в основному над пейзажами, надихаючись російськими просторами, а також творами вітчизняних «пейзажних» літераторів-класиків – Гоголя, Тургенєва, Кольцова, Нікітіна, яких міг цитувати напам’ять сторінками.

Починаючи з 1909 року, А.М.Герасімов бере участь у всіх звітних виставках Училища. У 1911 році він показав близько десяти робіт: “Бджоли гудуть”, “Жито покосили”, “Біліє ніч”. У 1912 році – “Битий шлях. Спека”, “Теплий чорнозем”, “Копиці метають”, “Свято весни”, “Зимова дорога. Трійка”. Ці учнівські роботи були оцінені критикою: “Герасимов, – писала московська преса тих років, – зарекомендував себе цікавим пейзажистом … Інші ще тільки шукають, а він уже знайшов свою дорогу. Прекрасний, своєрідний изобразитель весняного пейзажу, він може назватися воістину поетом весни, поетом молодий прокидається “. З самого початку А.М.Герасімов заявив про себе як художник, наступний традиціям російського реалістичного мистецтва. “Я любив життя і реальне в мистецтві. Тому мені так подобалося життя фарб А.Е.Архіпова”, – згадував він. А.М.Герасімова залучали такі художники як А.Цорн, К.Моне. За його словами, в них він цінував щирість, поетичність і цілісність.

За радянських часів прославився як портретист. У 1929 – 1930 написав один з кращих своїх творів – пройнятий героїчним пафосом портрет-картину «Ленін на трибуні».

Герасимов – один з найбільш значних представників радянського мистецтва, чиї твори стали зразками «офіційного» стилю сталінської епохи. У ранній творчості (1910-е) тяжів до «легкої» імпресіоністичній живопису в традиціях майстрів Союзу російських художників, з колоритом, етюдної манерою письма широким фактурним мазком. З середини 1920-х працював переважно за державними замовленнями, створюючи твори в строго реалістичному ключі. Для них характерні ідеологічна витриманість, ясність композиційної побудови, ретельне опрацювання деталей, «гладка» живопис. Виступав критиком формалізму, відстоюючи принципи «високого ідейного мистецтва». Разом з тим в 1930-40-х і особливо в 1950-х – початку 1960-х створював пейзажі і натюрморти у вільній мальовничій манері, близькій ранніх творів.

Його полотна зазвичай створювалися бригадним методом, сам Герасимов прописував лише мальовничі деталі. На тлі безперервного партійного офіціозу Герасимов відводив душу в портретах творчої інтелігенції, в книжковій графіці, часом – в грубуватою еротиці.
Герасимов невтомно боровся з інакомисленням в мистецтві. За його активної участі в 1946 був закритий Музей нового західного мистецтва в Москві. Опала Герасимова в другій половині 1950-х років була сприйнята громадськістю як один із симптомів «відлиги».

З початком правління Н.С. Хрущова Герасимов був поступово звільнений від усіх посад, а картини художника були видалені з музейних експозицій.

Читати повністю про автора Згорнути