Федорович Володимир

Володимир Миколайович Федорович (1871-1928) був яскравим послідовником майстрів російського пейзажу, таких як О.К. Саврасов, В.Д. Полєнов, О.О. Кисельов, М.В. Нестеров, І.І. Левітан і інші.

Перші художні навички став отримувати в Одеській художній школі, які допомогли йому в 1894 році вступити в Вище художнє училище живопису, скульптури і архітектури при Імператорській Академії Мистецтв в Петербурзі, де він навчався під керівництвом таких майстрів пейзажу, як А.І. Куїнджі і О.О. Кисельов. Провчившись до 1900 року, В.М. Федорович отримує звання художника за картини “Ліс” і “Ранок”.

Після закінчення навчання, з 1900 року художник почав експонуватися на Весняних виставках Академії мистецтв, Товариства пересувних художніх виставок і на виставках Московського товариства любителів мистецтв.

З 1917 року, після Жовтневої революції В. Федорович став активним членом Товариства художників ім. А.І. Куїнджі, де експонував свої роботи аж до самої смерті. Також брав участь в інших не менш значущих виставках, таких як “Громади художників” в 1917 і 1921, Петроградського товариства художників, Першої Державної вільної виставці творів мистецтв в 1919 році, Товариства російських художників і ювілейній виставці образотворчих мистецтв в 1927 році.

В. Федорович займався декоративним і церковним живописом в Саратовському соборі. Викладав в Художній школі петербурзького Товариства заохочення мистецтв і в створеному на його базі за радянських часів художньо-промисловому технікумі. За життя роботи художника публікувалися в численних періодичних виданнях.

Робота Володимира Миколайовича Федоровича “На крутому березі” є яскравим продовженням мальовничих традицій російського пейзажу. У цій, наповненій сонцем і яскравих фарб, картині художнику вдалося з’єднати безпосередність і свіжість пленерного сприйняття з настільки характерним для російської пейзажної традиції цілісним і одночасно інтимно-теплим відчуттям світу.

Федорович не тільки висловив характерну зовнішність російської природи, але і спробував осмислити важливі сторони національного складу і характеру народу, специфічні риси російського життя. Співзвучність людини і природи, їх взаємний резонанс являли собою як би відбиток душі людини в характері пейзажу.

Точність переданої освітленості, тони, кольору малюнка, надає живопису В. Федоровича повноту художнього висловлювання, сприяє повнокровного втілення переживань художника і його головних героїнь.

Дві дівчини, які сидять на березі річки, дуже схожі з героїнями, зображуваними М. Нестеровим в роботах “Думи”, “Дві сестри”, “Дівчата на березі річки”, “На горах”. Як і в картинах М. Нестерова, ця робота пронизана чисто російською “любов’ю-жалістю” до їх героїнь, які залишилися один на один з природою, своїми думками і мріями. Автор роботи передає переживання дівчат. Видно, як прекрасна російська природа допомагає їм не приховувати свої почуття і повністю зцілитися, відкривши свої душі. Робота повністю показує все багатство російської жіночої душі, порівнюючи її з багатством російської природи.

Твори художника знаходяться в музеї Академії мистецтв, в музеях Краснодара, Таганрога і Саратова.