Ларіонов Михайло

Променистий натюрморт 61х49 см, олія, картон, 1952

Михайло Федорович Ларіонов (1881-1964) – видатний російський живописець, графік і театральний художник, представник російського авангарду початку XX століття.

Народився в сім’ї військового фельдшера в Тирасполі. У 1898 році він вступив до Московського училища живопису, скульптури та архітектури, навчався у К. Коровіна та В. Сєрова. В училищі М. Ларіонов познайомився з Н. Гончарово.

На роки навчання доводиться ранній, імпресіоністичний період творчості М. Ларіонова. У успадкованої від французьких художників манері він створював цілі мальовничі серії. Напруженість кольору, багатство мальовничих фактур відрізняють багато ранніх картини художника. Його твори мали успіх на виставках Товариства акварелістів, Союзу російських художників, “Світу мистецтва”, на російській експозиції Осіннього Салону 1906 року в Парижі.

У 1907 році М. Ларіонов в пошуках нових шляхів у мистецтві звертається до російського народного “примітиву” (лубок, реміснича вивіска і ін.). Етап примітивізму у творчості художника був чи не найбільш плідний. Художник брав участь у всіх передових авангардних виставках 1910-х років, в тому числі на виставках об’єднання “Бубновий валет”, на виставці “хвіст пінгвіна” (1912), організованої самим художником, де також брали участь Н.С. Гончарова, К.С. Малевич, В.Є. Татлін, А.В. Шевченко, М. Шагал та ін.

У 1913 році пройшла велика виставка групи московських художників в Художньому салоні на Великій Дмитрівці під назвою “Мішень”, організована М. Ларионовим, який вважав її завершальною в ряду виставок об’єднань “Бубновий валет” (1910-1911) І “хвіст пінгвіна” (1912).

“Мішень” стала вищою точкою розвитку художніх ідей М. Ларіонова. У 1913 році М. Ларіонов публікує брошуру “лучизм”, маніфест “лучисти і майбутники”, в яких формулює теорію нової течії: У лучизмі М. Ларіонова закладено початок російського абстрактного мистецтва рубежу століть.

Представлене полотно “Променистий натюрморт” продовжує серію художніх пошуків художника на тему лучизма, будучи свого роду “предметним лучизмом”. Таким незвичайним прийомом художник змушує всі предмети натюрморту вступати в рухливе взаємодія, тим самим, створюючи променисті метаморфози.

у 1914 році М. Ларіонов брав участь в боях Першої світової війни, був контужений. Майже і все життя Михайло Ларіонов пропрацював в парі з Наталією Гончаровою, залишаючись при цьому яскравою індивідуальністю.

Один західний журналіст називав його “полярним ведмедем з ніжністю незабудки”. У 1915 році на запрошення С.П. Дягілєва спільно з Н.С. Гончарової художник приєднався до трупи “Російського балету”, подорожував разом з нею по Європі, працював над ескізами костюмів і декорацій.

У 1919 році Михайло Ларіонов і Наталія Гончарова оселилися в Парижі. Художник продовжував займатися станковим живописом і графікою, брав участь у виставках, серйозно захопився колекціонуванням. Працюючи, як блискучий сценограф, М. Ларіонов оформив балети “Російські казки” на музику А. К. Лядова (1916), “Блазень” С.С. Прокоф’єва (1921) та ін. У 1920-х роках він стає художнім радником С. Дягілєва.

В останні роки життя багато часу приділяв літературній праці – писав спогади, статті про російською мистецтві та ін. У 1988 році значна частина творчої спадщини М. Ларіонова і Н. Гончарової була передана Третьяковській галереї, проте велика кількість робіт художника знаходяться в музеях та приватних збірках різних країн світу.

Читати повністю про автора Згорнути

Роботи В КОЛЕКЦІЇ (1)

Роботи В КОЛЕКЦІЇ