Анисфельд Борис
Анисфельд Борис Ізраїлевич (1878-1973) був одним з найбільш винахідливих і незвичайних художників першої половини XX століття. Його специфічне кольоровідчуття, художня техніка значним чином вплинули на ціле покоління художників і майстрів сценографії.
Б. Анисфельд народився в містечку Бєльці Бессарабської губернії в міщанській родині. Батьки хотіли, щоб він став скрипалем. Однак в 1895 році без особливої підготовки Анисфельд вступив до Одеської школи малювання, де навчався у Г.О. Ладиженського і К.К. Костанді, і яку закінчив в числі кращих учнів. В 1901 році був прийнятий без іспитів в Петербурзьку Академію мистецтв, де навчався в класі батального живопису професора П.О. Ковалевського, в майстернях І.Є. Рєпіна і Д.Н. Кардовского.
Художник був членом і експонентом об’єднань: Осінній салон в Парижі (1906), Союз російських художників (1906-1910), “Світ мистецтва” (1911-1917, 1921), Єврейське Товариство заохочення мистецтв (1915-1917) та ін. З 1906 року викладав в Художній школі Е.Н. Званцевої в Санкт-Петербурзі, співпрацював з журналами “Жупел”, “Пекельна пошта”, “Сатирикон”.
У 1917 році Б. Анисфельд отримав запрошення Бруклінського музею Нью-Йорка з пропозицією влаштувати виставку. Восени цього ж року, незадовго до жовтневих подій, отримавши дозвіл комісаріату Академії мистецтв, художник з усією родиною виїхав через Сибір і Далекий Схід у Японію.
З 1918 року родина влаштувалася в Нью-Йорку. Перша персональна виставка художника відбулася в Бруклінському музеї завдяки відомому американському критику Крістіану Брінтону, великому прихильнику російського мистецтва і творчості Б. Анісфельда зокрема. Експонатами виставки були близько двохсот робіт, привезених з Росії.
Живучи в Америці, Б. Анисфельд часто брав участь в групових виставках: російських художників в Парижі (1921); на виставках в Нью-Йорку (1923), Пітсбурзі (1925), Філадельфії (1926 отримав золоту медаль), в Лондоні (1935) і безлічі інших. Крім того, художник плідно співпрацював з театром “Метрополітен Опера”.
У 1928 році переїхавши в Чикаго, Б. Анисфельд, аж до 1957 викладав в місцевому Художньому інституті. У ці ж роки художник активно працював і як станковіст, створюючи полотна в дусі декоративно-ліричного експресіонізму, а в 1940-1950 виконав цикл картин на євангельські теми.
У своїй творчості художник прагнув до особливої, ірреальної передачі кольору. Сам майстер неодноразово говорив: “Я завжди бачу предмет, перш за все в кольорі, потім даю задумам дозріти, а розвиваю і поглиблюю задумане пізніше”.
Сам майстер стверджував, що влітку пише тільки з натури і намагається висловити свої враження від природи у всіх її проявах, в злагоді зі своїми почуттями в кожен конкретний момент. Б. Анисфельд завжди відзначав, що природа дарувала йому справжнє натхнення, і, що перш за все, у роботі над картиною у нього виникає колірний образ, і пише він те, що відчуває, а не те, що бачить.