Боголюбов Олексій
Представлене в колекції полотно “Венеція” – прекрасний приклад композиції з ефектною зміною планів. Дану роботу художника відрізняють тонкий колорит і прекрасно передане вечірнє освітлення. Точність впізнаваних архітектурних мотивів поєднується з вдало знайденим ракурсом зображення, що досить часто простежується в роботах більш пізнього періоду майстра. Дана робота несе живе дихання і яскравий образ міста, оповитого вечірнім спокоєм, яке так вразило уяву митця. Художник протягом усього життя звертався до теми Венеції. Ще в період навчання в Академії Мистецтв Боголюбов зображував види цього міста, копіюючи італійські гравюри. Його види Венеції були представлені на пересувних виставках з 1871 по 1896 року, на академічних виставках в Товаристві заохочення мистецтв з 1860 по 1874 рр. У Парижі також експонувалися венеціанські пейзажі О. Боголюбова. Деякі з них були в найбільших колекціях сучасників художника, зокрема, у великого князя Костянтина Миколайовича, І. Н. Терещенко та ін.
Олексій Петрович Боголюбов (1824-1896) один з найбільших російських пейзажистів XIX століття.
Його доля була незвичайною для художника, оскільки він походив з відомої військової сім’ї, син полковника, учасника Вітчизняної війни 1812 рок, онук А.Н. Радищева.
В юні роки виховувався в Олександрівському кадетському корпусі в Царському Селі (1832-1834), потім в Морському кадетському корпусі в Санкт-Петербурзі (1835-1841). У званні мічмана О. Боголюбов служив на Балтійському флоті, неодноразово брав участь у плаваннях по Балтійському та Північному морях, Атлантиці, відвідав Англію, Голландію, Португалію і безліч інших країн. Служба на Балтійському флоті пробудила інтерес Олексія Петровича Боголюбова до історії російського флоту. У 1850-1853 рр. А. Боголюбов став вільним слухачем Петербурзької академії мистецтв, навчався в класах пейзажного живопису у М.Н. Воробйова і батального – у Б.П. Віллевальде.
У 1852 році за картину “Вид на Смольний монастир з Великої Охти” художник був нагороджений малою золотою медаллю. У 1853 за картини “Морський берег біля С.-Петербурга в літню ніч”, “Вид міста Ревеля з о. Карлоса”, “Вид міста Ревеля від Катериненталя”, “Вид міста Ревеля з моря” нагороджений великою золотою медаллю, отримав звання художника 1-го ступеня і право пенсіонерської поїздки за кордон. У тому ж році Боголюбова призначено художником Головного морського штабу.
У 50-ті в якості пенсіонера Імператорської академії мистецтв жив і працював за кордоном. У Женеві відвідував майстерню А. Калама, а в Парижі займався в школі Т. Кутюра і Е.Л. Ізабе. В цей же період відвідав Італію, Грецію, Голландію, Туреччину.
У 1858 удостоєний звання “академіка з живопису морських видів”. У 1860 “за особливе мистецтво і пізнання в мистецтві” Боголюбов отримав звання “професора по живопису морських видів”. За дорученням Російського Морського міністерства брав участь в складанні атласів берегів Каспійського і Фінського морів. В середині 60-х Боголюбов викладав в Імператорській академії мистецтв у якості “вільного професора без платні”. У числі його учнів були Ф.Ф. Боганц, Д.В. Вележ, І.В. Волковський, П.П. Джогін, Є.Е. Дюккер, Е.А. Ознобішин, І.І. Шишкін.
З 1872 художник жив в основному в Римі і Парижі, проте щорічно приїжджав до Росії. У майстерні Боголюбова, що стала на початку 1870-х центром мистецького життя колонії російських художників в Парижі, працювали І.Є. Рєпін, В.Д. Полєнов, К.А. Савицький, І.М. Крамськой, В.М. Васнєцов, А.К Беггров.
Боголюбов був не тільки одним з улюблених художників імператора, але і його другом. Він відігравав важливу роль у формуванні імператорської колекції картин, радячи Олександру III придбати ту чи іншу річ, і виконував численні замовлення двору. З 1867 по 1870 Боголюбов навчав малюванню цесарівну Марію Федорівну. Під впливом художника великий князь Олександр Олександрович почав складати опис своєї колекції, яка згодом була опублікована як Каталог картин, що належать Його Імператорській Високості (1872).
Засновник і довічний піклувальник Саратовського Радіщевського музею, засновник Саратовського Боголюбовського малювального училища (відкритого вже після смерті художника в 1897). Почесний громадянин Саратова, дійсний член Імператорської академії мистецтв (з 1893), член зборів художників “Академічні п’ятниці”, член-засновник Товариства руських аквафортистів, член Товариства пересувних художніх виставок (з 1873), засновник і голова Товариства російських художників в Парижі (1877), почесний член Саратовського суспільства любителів витончених мистецтв. Автор спогадів “Записки моряка-художника”, опублікованих в журналі “Волга” в 1996 році.
Боголюбов кілька разів відвідав Венецію: в жовтні – на початку грудня 1854, в січні – квітні 1863, в лютому 1872. У своїх спогадах він докладно описує свої перші відвідини Венеції:
“Настав теплий венеціанський вечір, виплив, як навмисне, повний місяць, ніч впала, як завіса, і тут Венеція ще більш мені сподобалася. Все покрилося тонким блакитною завісою. Першим моїм етюдом була набережна – з палацом Дожів на першому плані… важко, дуже важко було не тільки писати, але і зобразити в деталях цю химерну будівлю… я карбував пером всі колони, капітелі та карнизи палаців і всіх будівель, роблячи малюнки на цілий лист, що чимало мене навчило зображати вільно архітектуру, до якої я завжди мав пристрасть. Малюнки ці можна побачити в числі 400 примірників, які є власністю Академії мистецтв… Потім я зробив етюди церкви з каналом, їздив на острів Лідо писати море. Написав кілька разів види з публічного саду на Венецію. Два місяці працював невтомно. Краса Венеції гак глибоко мене вразила і врізалася в мою пам’ять, що я багато разів її писав у всіх видах в різні часи, та й буду писати до кінця мого життя, незважаючи на те, що за це не раз був облаяний газетами. Однак скажу, якби я не писав її гідно, то мав би всі свої етюди та картини в майстерні, але жодний мій витвір не залишився на руках, та я завжди був завалений роботою, яку ще вигідніше продавав за кордоном”.
(О.П. Боголюбов. «Записки моряка-художника»).