Лебедєв Клавдій
Які б сюжети не обирав К. Лебедєв – сучасні йому або історичні, його завжди приваблювало життя простих людей, їхні сподівання, звичаї. Картини художника пройняті духом розчулення перед старовинними звичаями і життям минулого. Їх назви говорять самі за себе: “Молодий боярин за столом”, “Вихід бояришні з церкви”, “Боярське весілля”. До числа таких картин відноситься і представлена робота “Бояриня”. У цій картині художник проявив себе чудовим портретистом. Моделями для образів бояр іноді служили прості люди, в чому не раз художника дорікали деякі газети.
Клавдій Васильович Лебедєв (1852-1916) – відомий російський живописець, майстер жанрових сцен і історичних картин, присвячених побуту боярської Русі.
Шлях у мистецтво для нього був зумовлений батьком – живописцем, майстром церковних орнаментів. На початку 1870-х років він навчався в Строгановському училищі, в 1875-1881 – в Московському училищі живопису, скульптури та архітектури у В.Г. Перова, В.Є. Маковського, Е.С. Сорокіна.
Ще під час навчання К. Лебедєва захопили давньоруські костюми і тому він зацікавився історичним побутовим живописом. К. Лебедєв, за словами його друга В. Маковського, був простим, щирим, “уникав всього крикливого, показного, ефектного”.
У 1881 році за картину “Вихід боярині з церкви” художник був нагороджений великою срібною медаллю і отримав звання класного художника 3-го ступеня, а в 1897 році за картину “Смерть царя Федора Олексійовича” удостоєний звання академіка.
Художник також займався викладацькою діяльністю. У 1890-1894 викладав малюнок у Московському училищі живопису, скульптури та архітектури, а в 1894-1898 – у Вищому художньому училищі при Академії мистецтв у Санкт-Петербурзі. У 1908-1909 ілюстрував Старий і Новий Заповіти на замовлення І.Д. Ситіна. Художник був дійсним членом Академії мистецтв з 1906 року, членом Товариства пересувних художніх виставок з 1891 року і ряду інших художніх об’єднань. Жив переважно в Москві. Подорожував по Росії.
Багато картин художника на боярську тематику отримали позитивні відгуки сучасників, серед яких був В.В. Стасов, а П.М. Третьяков придбав полотно “Боярське весілля” для своєї галереї.
Маючи схильність до малофігурних сцен, до скромних історичних епізодів, не пов’язаних з добре відомими особистостями, художник умів знаходити теми для картин в найпростіших сюжетах. Від його творів на боярську тематику віяло народною мудрістю, щирою любов’ю до людей, тонким гумором художника, що показує звичаї минулих століть.
Літографії з подібних картин друкувалися на сторінках журналів, таким чином К. Лебедєв намагався залучити глядача до реалістичного живопису, тим більше що в кінці XIX століття вже виникали нові художні течії.
Майже одночасно з історичними картинами К. Лебедєв працював і над сюжетами сучасності. Художник намагався якщо і не наслідувати, то, у всякому разі, продовжувати лінію творчості В. Маковського.
Творчість Клавдія Лебедєва наочно показує, що історія – це не тільки битви і війни, не тільки боротьба ідей або особистостей. Історія – це ще й обряди, звички, звичаї людей, які мимоволі стали свідками історичних подій.