Шапіро Яків Абрамович (Олександрович) (1887-1972) – художник-модерніст, що володіє примітною творчою індивідуальністю, представник “паризької школи” – творчої групи, до якої також входили М. Шагал, А. Модільяні, X. Сутін, М. Кіслінг і ін.
Я. Шапіро народився в місті Даугавпілс, Латвія (за деякими даними в Білорусії) в родині різьбяра по дереву. Початкову художню освіту юнак отримав в художній школі Харкова (1915), потім навчався в Києві (1918). У 1919 Я. Шапіро керував малювальною школою в Катеринославі (нині Дніпропетровськ), потім – дитячою художньою школою в Петрограді, куди художник переїхав в 1921 і де продовжив навчання в Державних вільних художніх майстернях.
У 1920-х Я. Шапіро займався сценографією в петроградських і московських театрах. Він брав участь у виставках: Художнього бюро Н. Добичін (1922), групи “Об’єднане мистецтво” (1925) та ін.
У 1925 художник оселився в Парижі в легендарному гуртожитку художників “La Ruche” ( “Вулик”), де прожив 5 років. З приїздом до Франції почався новий період його творчості, пов’язаний з активною виставковою діяльністю. Твори Я. Шапіро були представлені у французьких салонах: “Осінній”, “Тюїльрі”, “Незалежних”, “Populiste” і ін. Майстер провів персональні виставки в галереях “Kleinman” (1930), Bonaparte (1936), de L’Elysee (1946), брав участь у багатьох виставках російського мистецтва, в тому числі у виставці “Російські художники Паризької школи” (1961). У 1939 Я. Шапіро переїжджає на південний схід Франції в місто Карпентра, потім в Верхні Альпи.
Книгу спогадів про життя знаменитої в 1920-і роки колонії художників “La Ruche” Я. Шапіро випустив в 1960. Крім того, художник сприяв збереженню цього знаменитого будинку “Вулик” в районі Монпарнас, заснувавши спеціальну комісію разом з М. Шагалом.
Роботи Якова Шапіро знаходяться в Національному музеї сучасного мистецтва в Парижі, в Художньому інституті Чикаго і ін. Прикрашають приватні зібрання колекціонерів з усього світу.
